Гладко нар. Гладко, ровно, складно, хорошо. Хоч не гладко, аби міцно. Мій батько робив гладко, то й я в його вдався. Чи чарка, чи ківш буде, — не глядять переміни, гладко п'ють, як з лука б'ють до ночної тіни. Ум. гладенько гладесенько. Сравн. ст. гладше.
Дзюб I, -ба, м. Клювъ. Ум. Дзю́бик, дзюбо́к.
Зазбірува́ти, -рую, -єш, гл. Собирать. Же богачеві з устів спадало, теє ж бо тії пси зазбірували.
Лоб, лоба, м. = ліб. Чужий лоб скубши, треба й свого наставити. Ні з того, ні з сього бери за лоб один другого. Ум. лобик, лобичок, лобо́к, лобочок. А які твої телята? — На лобку лисинка, на шийці мотузочка. Ой ти, котку-коточку, сіренький лобочку. Ув. лобище.
Повідець, -дця́, м.
1) Ум. отъ повід.
2) Веревка, которой привязываютъ ногу ягненка къ другому ягненку.
Рипати, -паю, -єш, гл. Скрипѣть. На річку йшли чоботи — рипали, а з річки йшли чоботи — хлипали. — дверима. Скрипѣть дверью.
Розронити, -ню, -ниш, гл. Разогнать. Де орду вгоню, там ю розроню.
Туя, туї, ж. Раст. = тоя.
Чатівник и чатовник, -ка́, м. Караульщикъ, часовой. Чатовники кресові запорозькі.
Швиргати, -га́ю, -єш, гл. Швырять. Швиргає з неба лід шматками.
