Блиск, -ку, м.
1) Свѣтъ. А вже пізно, всі полягали, ніде й блиску не побачиш.
2) Блескъ. Панна.... в золотім колосю, така — аж блиск од неї б'є. Блиск їх сяяв так, що очі засліплялись.
Буйко, -ка, м. Имя собаки въ сказкѣ. З косток бичка вируіс чуйко і буйко, да такі здорові да гладкі собаки.
Гризь! I меж. Выражаетъ грызеніе. Маня і справді, мов мишка, вхопила двома полюшками ядерце, мов та лапками, і гризь його!
Дува́нитися, -нюся, -нишся, гл. Дѣлиться. А инші вже за воєнні лупи татарські змагаються, як то вони в татар рабунки пооднімають і як мають їми дуванитись.
Копилля, -ля, с. соб.
1) Сапожныя колодки. Розгубивсь, як швець з копиллям.
2) Столбики въ саняхъ. Cм. копил 2.
Кусень, -сня, м.
1) Кусокъ. Відвалив криги кусень оттакий завбільшки.
2) Сильно выстриженное мѣсто. Обстриг так, що скрізь по голові видно кусні.
Настромлювати, -млюю, -єш, сов. в. настроми́ти, -млю́, -миш, гл. Натыкать, наткнуть, надѣвать, надѣть. Одинчика убили і настромили на віху його козацькую головку.
Повнісінько нар. Совершенно полно, полнехонько. Народу в церкві повнісінько.
Прохукати Cм. прохукувати.
Сіверко, сіверно, нар. Холодно. Сіверко на дворі.
