Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бакир 2, -ру, м. Котелъ, преимущественно мѣдный. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Бондарювати, -рю́ю, -єш, гл. Заниматься бочарствомъ.
Дзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Звонить. Ще не дзвонено до церкви. Г. Барв. 156. Буркочуть-говорять, мов у дзвони дзвонять. К. Досв. 127. 2) Звенѣть, бряцать. Іще таки і послі Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею. К. ЧР. 14. Ой ключа мої, срібні злоті, ой не дзвоніте, не голосіте. Чуб. 3) Разглашать. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. Шевч. 67. 4) Дзвони́ти по ко́му, — по душі. Звонить по усопшему. Ном. № 8322. По дівчинонці дзвони дзвонили. Мет. 96.
Злидарю́ка, -ки, ж. Ув. отъ злида́рь.
Нава́жити, -ся. Cм. наважувати, -ся.
Нашиванка, -ки, ж. Родъ узора на мужской сорочкѣ. Чуб. VII. 415.
Підсак, -ка, м. = підсака. Вх. Пч. II. 23.  
Подати, -ся. Cм. подавати, -ся.
Теліпатися, -паюся, -єшся, гл. 1) Болтаться, качаться. 2) Тащиться, идти. Не близький світ од Хоменкового хутора сюди теліпатися. Мир. ХРВ. 8.
Черніт, -ту, м. Черная шерстяная пряжа.