Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Глаголіти, -лю, -лиш, гл. Разговаривать. Їли, пили, глаголіли. Фр. Пр. 133.
Голиш, -ша, м. 1) Бѣднякъ, голышъ. Дайте цьому голишу хоч ложечку кулішу. Чуб. V. 583. Добре в кого є худібка..., а голиш все таки дзьобом сяде. О. 1862. IV. 106. 2) Раст. Salvia nutans L. ЗЮЗО. І. 135. 3) Камышъ, скошенный зимою. Мнж. 178.
Жупно́к, -ка, м. Куль снопъ соломы. Угор.
За́морозок, -зку, м. Первый осенній морозъ.
Заторопи́ти, -плю́, -пи́ш, гл. Сбить съ толку. Напались на мене, заторопили зовсім. О. 1862. VII. 44.
Каломут, -та, -ту, ж. = каламут.
Папський, -а, -е. Папскій. Папська булла. Шевч.
Перекортіти, -ти́ть, гл. безл. Перехотѣться.
Попродовбувати, -бую, -єш, гл. Продолбить (во множествѣ). У чумаків колеса товстії, то в колесах було попродовбує дірки да туди гроші положить. ЗОЮР. І. 76.
Потовкти, -вчу, -че́ш, гл. 1) Потолочь, истолочь. 2) Побить въ дребезги. Потовк йому усі пляшки й усі чарки. Кв. Горшки потовк, вікна побив. О. 1861. VI. 77. 2) Поколотить. Вона його п'яного потовче. Стор. МПр. 155.