Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Горі́шина, -ни, ж. 1) Орѣховое дерево, орѣховый кусть (въ послѣднемъ значеніи чаще употребляется: ліщина). Липки, гори шина, соснина. Котл. Ен. VI. 21. 2) Раст. a) Coronilla varia. Лв. 98. б) Trifolium rubens. Лв. 102. Cм. Головайчик.
Забундю́читися, -чуся, -чишся, гл. Заважничать.
Крутнути, -ся. Cм. крутити, -ся.
Льо́нток, -тка, м. = льонок. МУЕ. III. 17.
Поночі нар. 1) Впотьмахъ. Святий та божий! свічки поїв, а поночі сидить. Ном. № 176. Поночі ходиш, що вже ся темніє. Чуб. V. 69. 2) Темно. Та й поночі! Не вздриш нічогісінько, хоч око виколи. Кобел. у. На вечір сонце повернуло, поночі йти, — буду коло вас ночувать. Рудч. Ск. І. 211.
Приволока, -ки, ж. Рыболовная сѣть.
Роздіймати, -ма́ю, -єш, сов. в. роздійми́ти и роздійня́ти, -йму́, -меш, гл. = рознімати, розняти. Вх. Зн. 60. Желех.
Салєтра и салітра, -ри, ж. Селитра.
Спорати, -раю, -єш, гл. = упорати. Екатер. у. Спорали ячмінь, а ще гречка зосталась. Волч. у.
Теліпати, -па́ю, -єш, гл. Качать. Дивлюсь, а вороннє вже гусенятами вгорі теліпає, воронятам несе. Г. Барв. 314.