Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Волоцюга, -ги, об. Бродяга. Чуб. І. 240. Всесвітня волоцюга. Котл. Ен. VI. 11. Ум. волоцюжка. Ув. волоцюжище.
Гіркнути, -ну, -неш, гл. Дѣлаться горькимъ, горькнуть.
Гу́льма́ нар. употребляемое тавтологически для усиленія значенія гуляти. Оттак цілісінький день гульма гуляє. Лубен. у.
Капарства, -ви, ж. = капестра. Вх. Зн. 24.
Намо́ва, -ви, ж. 1) Наущеніе, внушеніе, подговоръ, подстрекательство. То намова доконче була, бо він сам не годен те зробити. Камен. у. з намо́ви. По наущенію. 2) Уговоръ, соглашеніе. У нас з ним була намова спалить того за те, що обіжав. Екатер. г. Ум. намо́вонька. Я тебе любив не з людської намовоньки. Гол. І. 271.
Насуплювати, -плюю, -єш, сов. в. насупити, -плю, -пиш, гл. Нахмуривать, нахмурить. Насупити брови. І Данило инший став, як одружився: вже не насуплені чорні брови і на устах ласкавий усміх. МВ. І. Насупило, — аж світу Божого не видно.
Пересмуткувати, -ку́ю, -єш, гл. Перестать грустить.
Пересукати Cм. пересукувати.
Пропертися, -пру́ся, -пре́шся, гл. Пролѣзть, протиснуться, пройти. Яка тіснота, а він таки проперся, — он бач, спереду стоїть. Харьк.
Штукарка, -ки, ж. Забавница, проказница.