Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вартування, -ня, с. Охраненіе, обереганіе.
Вихорошуватися, -шуюся, -єшся, гл. Прихорашиваться, наряжаться красиво. Ми робимо, ми жнемо, ми в коломазі, а вони, не робивши, вихорошуються. Г. Барв. (О. 1861. II. 189).
Від'Їздити 1, -джу, -диш, гл. Отьѣздить, кончить, перестать ѣздить. Од'їздила вже своє. Сим. 236.
Ґелю́х, -ха́, м. 1) Внутренности, потроха. Угор. 2) Брюхо. Угор. 3) Брюханъ. Угор.
Жени́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Жениться. Як сироті женитися, то й ніч мала. Ном. № 10699. Чи такому ж бридкому, як ти, женитися з Марусею? О. 1861. XI. Кух. 15. Не хочу я женитися з тією, що ви мені засватали. Грин. II. 188. Оженився з Палажчиною дочкою. ПЙО. Левиц. І. 366.
Заплі́шувати 1, -шую, -єш, сов. в. запліши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Заклинивать, заклинить, закрѣплять, закрѣпить ручку топора, молотка, ножку въ скамьѣ и пр., вбивая въ конецъ, входящій въ отверстіе, клинышекъ. Чуб. VII. 403. Заплішив ніжку в ослоні. Конст. у. Запліши щабель у драбині, а то хитається. Харьк. у. 2) Переносно, преимуществ. въ сов. в.: сказать въ заключеніе, закончить рѣчь. «Та вже не що, становіться!» заплішив соцький. О. 1862. IX. 64. 3) Заслать (въ ссылку), засадить (въ тюрьму). Заплішили його аж у Сібіряку. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Нарива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. нарва́тися, -вуся, -вешся, гл. Набрасываться, наброситься на ѣду, съ жадностью ѣсть. Літо, зробилось вдень жарко. Отара цілий день на тирлі недалеко води... Сонце на захід; отара наривається на пашу. О. 1862. V. Кух. 33.
Околеція, -ції, ж. Сосѣднія части села, окрестность. Згоріла хата і коло неї уся околеція — усі хати. Рк. Левиц.
Покуховарити, -рю, -риш, гл. Побыть кухаркой.
Пундючитися, -чуся, -чишся, гл. = бундючитися. О. 1862. І. 53.