Відпірчити, -чу, -чиш, гл. Отпороть, высѣчь. Бідну дитину через стілець та й одпірчать.
Зажовти́ти, -вчу́, -ти́ш, гл. Сдѣлать желтымъ.
За́рно нар. Завидно. Чи вже йому зарно стам на той стіжок?
Карлюка, -ки, ж. Крючокъ, загибъ на концѣ палки. Ум. карлючка.
Неліпашка, -ки, ж. Нелѣпившая. Свашка-неліпашка шишок не ліпила.
Підстеп, -пу, м. Возвышенный лугъ съ растительностью, переходною къ степной.
Подурнішати, -шаю, -єш, гл. Поглупѣть, сдѣлаться глупѣе.
Пошкодувати, -дую, -єш, гл. Пожалѣть. Пошкодуй моїх ніг старих та й своїх побережи.
Скрекотуха, -хи, ж. Стрекотунья, квакушка. Ум. скрекотушка. А це скаче жаба та й каже: «Хто, хто у цій рукавичці?» — Мишка-скряботушка. А ти хто? — «Жабка скрекотушка.»
Сплітати, -та́ю, -єш, сов. в. сплести, -ту, -теш, гл.
1) Сплетать, сплесть, связывать, связать, свивать, свить. Дивується собі і дума: який би ретязь ще сплести? Тобі рукавички хто сплете. Сплести панчішку. Сплести вінок.
2) Выдумать, сочинить. Дивись, ні за се, ні за те й сплетуть не знать що.