Го́стрий, -а, -е. 1) Острый, имѣющій тонкое лезвее. Не пиляй мене тупим, та ріж мене гострим. Гостра шабля. У рученьках гостру шаблю носить. Мала пташка, та кігті гостри. 2) Остроконечный, конусообразный. Як виїхав донський козак із-за гострої могили. Гострий шпиль. 3) Сильный, жестокій, рѣзкій. Цур-цурачка — гостра болячка. 4) Рѣзкій, остроумный. Гострий, як бритва. Хоч голий, та гострий. 5) Пронзительный, жгучій. Гострі, чорні очі. 6) Го́стра доро́га. Колоть, мерзлая грязь на дорогѣ. Дорога гостра не можна їхати. Ум. Гостре́нький, гостре́сенький. Єсть у мене гостресенький ножик.
Жваку́н, -на, м. Чавкающій, чавкунъ. Ум. жвакунець.
Партика, -ки, ж. Краюха, большой кусокъ хлѣба. На ж ти, Адаме, рискаль і мотику, іди робити на хліба партику.
Подовжити, -жу, -жи́ш, гл. Удлинить.
Попоня, -ні, ж. = дерга. Добре, ненько, у попоні ходити до річки, не змерзнеш так як у спідниці.
Рябити, -блю, -биш, гл. Дѣлать пестрымъ.
Удовжувати, -жую, -єш, гл. Удлинять.
Улій, улія, м. = вулій. Ум. у́лійок. Новенькі улійки лаштує на нові рої.
Усміх, -ху, м. Улыбка. Де той погляд молодецький, де той всміх веселий. Чоловік усміхається.... Чого це в тебе такий дивний усміх?
Чупринка, чупринонька, чуприночка, -ки, ж. Ум. отъ чуприна.