Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відгрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. відгріти, -грію, -єш, гл.сир. Грѣть въ печи простоквашу, чтобы сыворотка отдѣлилась отъ творога. Св. Л. 5.
Завалькува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Замазать глиной стѣну.
Запохму́рений, -а, -е. Нахмуренный, мрачный. Вх. Зн. 20.
Корчити, -чу, -чиш 1) Корчить, гнуть. Як берест од огню корчиться, так... місячного відьмача, або відьму, щоб корчило і ломило. Чуб. І. 85. Хлопці сиділи, постолики корчили. Грин. III. 103. 2) Кривить. Батько як зачав корчити лице. Ном. № 2346. 3) = корчувати. Вх. Лем. 427.
Морщу́н, -на, ж. = моршень. Дідови морщуни на печі зогнили.
Неохайність, -ности, ж. Неопрятность. Жиди все біднійші, все більше неохайности. Св. Л. 23. Хата вдарила Чіпці в вічі своєю неохайністю. Стіни пооблупувані... Мир. ХРВ. 177.
Поперекладати, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и перекласти, но во множествѣ.
Розумаха, -хи, об. Умный человѣкъ, мудрець.  
Рокитина, -ни, ж. = рокита. Желех.
Субітник, -ка, м. 1) Наказываемый по субботамъ. 2) Поминальная книга, субботникъ, синодикъ. В субітник Фоку записали. Мкр. Г. 70. Запишімо, стара, часть грошей на церкву, щоб нас поминали, щоб нас записали в субітник. Левиц. І. 381.