Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гакнути, -кну, -неш, гл. Крикнуть га. Га! Та як гакне, то аж зорі на небі заворушились. МВ. (КС. 1902. X. 149).
Гультяї́ще, -ща, м. Ув. отъ гультяй.
Дзе́нькати, -каю, -єш, одн. в. дзе́нькнути, -ну, -неш, гл. Звонить, звенѣть, преимущественно прерывисто, звякать. Ото ж, мабуть, тоді ключик упав, як я казала, що щось дзенькнуло. Новомоск. у.
Жура́ши́н, -на, м. = журах. Ой гукнув же та козак Нечай та й на журашина: «Та сідлай, журах, та сідлай, малий, коня вороного». АД. II. 63.
Мама́й, мамай, м. Каменная статуя въ степи. Cм. баба. КС. 1882. V. 348.
Невзавороті нар. Не по дорогѣ.
Перекути, -кую́, -єш, гл. = перекувати.
Посі нар. До этого мѣста. Бунтує народ, навчаючи на всій Юдеї, почавши від Галилеї аж посі. Єв. Л. XXIII. 5.
Пошуміти, -млю, -миш, гл. Пошумѣть. Пошумів ліс та й затих. Харьк. у.
Фудулитися, -люся, -лишся, гл. Быть надменнымъ, высокомѣрнымъ, гордиться, чваниться. Желех.