Борошнити, -ню́, -ни́ш, гл. Обсыпать мукой, запачкать мукой.
Брикатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Граблі, -бе́ль, -блі́в, ж. мн. 1) Грабли. Части: держівно, конецъ котораго представляетъ развилину — роскі́п, на концы котораго прикрѣпленъ вало́к, а въ послѣдній вставлены зубці́. Въ другихъ мѣстностяхъ держівно называется гра́блисько, гра́блище, граби́льно; два другія названія: вало́к і зубки. Се ще вилами писано, а граблями скороджено. 2) Родъ писанки. Ум. Грабельки́. Ти підеш з косою, діти з грабельками, ти будеш косити, діти загрібати.
Забо́втати, -таю, -єш, гл. Замочить, запачкать мокрой грязью.
Кила, -ли, ж. Грыжа.
Кущ, -ща, м. 1) Кустъ. Коло білої хатки червоніє рясне вишеннє, чи високий кущ калини стріху підпірає. Цвів кущ панської рожі. Тоді ляхи догадливі бували, усі по лісах, по кущах повтікали. 2) = кущанка. 8) Группа. Трохи далі — на белебень — стоїть кущ вітряків, обвішавши крила. Ум. кущик. А в городі... два кущики пижма. І кущики вишукує травиці. Бере баба грибки, коли дивиться — у кущику гніздечко.
Ма́зур, -ра, м. 1) Мазуръ, полякъ изъ Мазуріи. 2) Танецъ мазурка. 3) Зоол. Fringilla montana.
Папляти, -ляю, -єш, гл. Невнятно говорить, мямлить.
Позасмерджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Протухнуть, испортиться (во множествѣ). Налапали тілько перепелиць, що сі їм позасмерджували.
Столярувати, -ру́ю, -єш, гл. Заниматься столярнымъ ремесломъ.