Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безмовий, -а, -е. Нѣмой. Син його, недоросток безмовий. К. ПС. 61.
Безсудниця, -ці, ж. Беззаконница? К. Дз. 98.
Заколиха́ти, -ся. Cм. заколи́хувати, -ся.
Калатати, -та́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] калатнути, -тну, -не́ш, гл. 1) Бить, колотить, ударить. Калатнув батька. Н. Вол. у. 2) Стучать, стукнуть. 3) Звонить. Ото калатають, ще й дзвони поб'ють. Харьк. г. 4) Хлопотать, прилагать усилія, биться. Треба довго калатати, щоб бабу ошукати. Ном. № 9075. 5) Молотить, не развязывая снопа (о ржи). 6) Шевелить? тормошить? Не счулась, як воно й народилось, — так мені стало негарно. Дивлюсь — воно лежить біля мене мовчки. Я його калатала, так ноно вже неживе, то я й закопала. Новомоск. у. Залюбовск.
Ля́скіт, -коту, м. Хлопаніе, щелканіе.
Понаскакувати, -куємо, -єте, гл. Наскочить (о многихъ).
Рижіти, -жію, -єш, гл. = рудіти.
Розмочити Cм. розмочувати.
Ціпило, -ла, с. ціпи́льна, -ни, ж., ціпи́льно, -на, с. Рукоятка цѣпа. Мнж. 108. Одпустив бич од ціпилна. Ном. № 880. Kolb. І. 64. Ціпилна кислицева, а ув'язь залізна; як попарить мужик ціпом, аж шкура облізла. Грин. ІІІ. 674. Ум. ціпи́льничко.
Щамб'я, -б'я, с. соб. отъ щамба. Вх. Лем. 487.