Берег, -га м.; во мн. ч. берега и береги. 1) Берегъ. Ой пійду я, пійду не берегом — лугом. Богу молись, а до берега гребись. На березі Ганна роздяглася. берегами. По берегамъ. Берегами глибокий пісок. 2) Край, бортъ. Глибока миска з крутими берегами. 3) Кайма. Принесу хвартух дорогий — золотії береги. 4) Обрѣзъ въ книгѣ. Книжка з золотими берегами. 5) пуститися берега — отдаться на произволъ судьбы. 6) держатися берега означаетъ въ прямомъ значеніи плыть подлѣ берега, а въ переносномъ — быть осторожнымъ. 7) берега дати — положить предѣлъ, конецъ. Треба тобі берега дати, бо щось дуже вже роспустився. Ум. бережок, бережечок, береженько. На бережку у ставка. Ой у тихого Дунаю, у крутого бережку. Тиха вода береженьки зносить.
Вирятовувати, -вую, -єш, сов. в. вирятувати, -тую, -єш, гл. Спасать, спасти, избавить отъ бѣды, выручать, выручить. Не загайся на підмогу, вирятуй з напасти. А молодий Юрко та до бережечка, знайшов човна і веселечко, вирятував Марусю-сердечко.
Волотистий, -а, -е. Колосистый (о просѣ, овсѣ).
Воро́б'я, -б'я́ти, с. 1) = Гороб'я. 2) Маленькій ребенокъ (шутливо-ласкательное). Ум. Вороб'я́тко. А старая єго мати на кріселку сидить, маленькоє вороб'ятко на руках держить.
Крижалка, -ки, ж. Цѣлый кочень въ квашеной капустѣ.
Лататися, -та́юся, -єшся, гл. Чиниться, починяться. Пішли наші вгору: в долині ріжуть, а вгорі латаються.
Наштурити, -рю, -риш, гл. = нащурити.
Оріх, -ха, м.
1) Орѣхъ. Був оріх, а тепер свистун. Соловійко на орісі, зозуленька на калині.
2) мн. — болотяні, водяні, чортові. Раст. Trapa natans L. Ум. орішок, орішенько.
Плениця, -ці, ж.
1) Надвое распиленный стволъ строевого дерева.
2) = планиця.
3) Заключеніе? Знайшов тя у темниці, сказав єси: « Устань, Петре, й ступай з плениці».
Розбідкатися, -каюся, -єшся, гл. Прикинуться слишкомъ бѣднымъ, начать бѣдниться.