Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бучний, -а, -е. Роскошный, великолѣпный, богатый; шумный. Бучне весілля справили. МВ. І. 145. Бучні були свачини. Н. Вол. у. бучний дощ. Дождь съ большимъ вѣтромъ, бурей. Н. Вол. у., Ум. бучненький.
Вивірка, -ки, ж. Бѣлка. Вх. Пч. II. 7.
Відтухати, -хаю, -єш, сов. в. відтух(ну)ти, -ну, -неш, гл. Спадать, спасть, уменьшаться (объ опухоли). Що ж тобі відтухає на горличку? Зміев. у.
Годинуватий, -а, -е = годинний. Як молодик прямий — годинуватий буде, а коли кривий: — дощовий. ХС. VII. 417.
Зата́кати, -каю, -єш, гл. Начать поддакивать.
Костяниця, -ці, ж. = камениця 2. ЗЮЗО. І. 134.
Мориму́ха, -хи, ж. Раст. мухоморъ, Amarita muscarica. Вх. Лем. 436.
Мудре́ць, -ця́, м. Мудрець. Ідумейські Таманці... славні були своїми мудрецями. К. Іов. V. Мудрець там физику провадив. Котл. Ен. III. 53.
Поздавлювати, -люю, -єш, гл. Сдавить (во множествѣ).
Цюник, -ка, м. 1) = воробець тростяний. Cм. воробець 2. Вх. Пч. II. 10. 2) Маленькая серебряная монета, выкапываемая въ землѣ. Вх. Зн. 78.