Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гур-гур, меж. звукоподражаніе грохоту. Гур-гур-гур! щось страшно загуркотіло, (їдучи) по під вікнами й стихло. Левиц. Пов. 317. А тут грім помаленьку: гур-гур-гур. О. 1862. V. 80. У М. Вовчка о разсыпавшихся бусахъ. Як ірвоне з себе коралі дорогі — геть одкинула, — тільки вони гур-гур, роскотилися. МВ. ІІ. 160.
Догріва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. догрі́ти, -грі́ю, -єш, гл. Достигать, достигнуть своимъ тепломъ. Та татонька (труна) без дверей і без віконець: туди вітер не довіє і сонечко не догріє. Мил. 182.
Допали́ти, -ся. Cм. допалювати, -ся.
Наболі́ти, -лі́ю, -єш, гл. Наболѣть. На боліло серденько від жалю.
Ручиця, -ці, ж. 1) Ум. отъ рука. Взяла сусіда удовицю за білую ручицю. КС. 1884. І. 32. Зеленою китайкою ручиці покрив. Чуб. V. 776. 2) Въ повозкѣ: укрѣпленный въ подушкѣ и стоящій наружу наклонно колышекъ; четыре такихъ колышка (два въ передней подушкѣ и два въ задней) поддерживаютъ съ обѣихъ сторонъ драбини. Чуб. VII. 402, 403. Рудч. Чп. 250. Ручиця задовбується в насад і на неї накладається палюшник.
Саґмал, -лу, м. Небольшое стадо молодыхъ ягнятъ съ матками. Херс. г. О. 1862. V. Кух. 38.
Сутихти, -хну, -неш, гл. = стихти. Як трохи су тихне, то й засну.
Тарілка, -ки, ж. 1) Тарелка. Там їли.... з нових кленових тарілок. Котл. Ен. І. 18. Хоч за копійку, та на тарілку. Посл. 2) Часть шерстобитнаго лука (Cм.). Черниг. у. Ум. тарілочка.
Теліпатися, -паюся, -єшся, гл. 1) Болтаться, качаться. 2) Тащиться, идти. Не близький світ од Хоменкового хутора сюди теліпатися. Мир. ХРВ. 8.
Тепломірний, -а, -е. Относящійся къ термометру. Шейк.