Варівкий, -а, -е. 1) Нерѣшительный.
2) Опасный, требующій осторожности, осмотрительный; сопряженный съ рискомъ. Робота коло машини варівка, —роби і бійся.
Ворок, -ка, м.
1) Мѣшокъ. Питався лях: «Що ти постелив?» — Ворок. — «Чим ти вкрився?» — Воротом. — «Що ти поклав у голови?» — Ворок. — А він уліз у мішок, то постелився і вкрився й під головами, й під ногами, — то все один.
2) Небольшой мѣшочекъ со скошенной нижней частью такъ что внизу только одинъ уголъ, — служить для отдавливанія творога. Ум. ворочок. Висів під полом у ворочку сир. Йде хазяйка у комору та й тягне чого небудь ворочок.
Гру́да, -ди, ж. 1) Комокъ, кусокъ. За його не взяв би срібла хоч повную груду. Болѣе употребительно въ Ум. формѣ: гру́дка. (Cм.). 2) и груда́. Замерзшая комками земля, кочки, колоть. На Семена-Юди (1-го сентября) боїться кінь груди. Пробила ніженьку на сухую груду. 3) = Груд.
Жа́лувати, -лую, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть о комъ, чемъ. А мати і спиняє, й жалує спиняти сина. Ой поїхав мій миленький за буковиною, — ой чую ж я через люде — жалує за мною. 2) Жалѣть кого, состраданіе къ кому чувствовать. Шрам Паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам.... приняв усю вину на одного себе. А то ж я з чого тсе говорю, як не з приязні моєї?... Тебе жалуючи говорю, тебе люблячи. Жалуй мене, подружечко: жених покидає. 3) Относиться къ кому съ заботливостью, съ любовью, любить, ласкать. Ой ідеш ти, доню, між чужії люде: ой хто ж тебе, доню моя, жалувати буде? Батько наш був дуже добрий: жалував нас обох рівно, і брата й мене. От баба свою дочку й жалує, а дідову все лає, все лає. Чи добре тобі тут, сину? Чи жалують тебе? Лихого нічого жалувати. Був у чоловіка собака; покіль молодим був, дак він його і жалував, а як ізстарівсь, дак він його проганяє. Кинулась нас цілувати, жалувати Катря. 4) Жалѣть, беречь, скупиться. З чужої торби хліба не жалують. Біжи, біжи, королевичу, не жалуй коня. Ганна грошей не жалувала.
Зжина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. зжати, зіжну, -неш, гл. Сжинать, сжать. Зжав менший брат свою пшеницю. Наш Господар рано встав, зо всіх полів жито зжав.
Знітийник, -ка, м. — хлопський. Раст. Epilobium angustifolium.
Паламарка, -ки, ж. Жена пономаря. Скажу Гальці й титарівні, скажу й паламарці.
Перебірчик, -ка, м. = перебірник. Як місяць перебірчик перебірає всіма зірками, після полюбить одну зірочку, так і парубок.
Рушно Cм. ручно.
Упадати, -даю, -єш, сов. в. упасти, упаду, -деш, гл. 1) Впадать, впасть, вливаться, влиться. Лише річка не вертає у гори землицев, тілько усе упадає до моря водицев. Сімсот річок і чотирі та й усі ж вони та й у Дніпро впали. — в сло́во. Вставлять свое слово въ разговоръ, вмѣшиваться въ разговоръ. Котрась моя дитина щаслива, — відповідає брат. — Е, ні, — впадає в слово багач, — ви всі щасливі. О дорогѣ: направляться, направиться, пролегать, входить. Куди тая доріженька, куди вона впала: чи в темний луг, чи у поле? 2) Вбѣгать, вбѣжать. Тогді вдовиченки в чужий двір впадали, шапки в руки знімали. До світлиці хутко впала. 3) Натыкаться, наткнуться, случайно встрѣтиться, напасть. Утікав перед вовком, а впав на ведмедя. 4) Падать, упасть. Не так то і встати, як упасти. Як тя баба в купель клала, на груди ті искра впала. Впав перед ним на коліна. До Кішки Самійла прибував, у ноги впадає. упасти в тісну діру. Попасть въ трудныя обстоятельства. — у гаразд. Достичь благосостоянія. Упав у гаразд, як муха в сметану. — на коня. Вскочить на лошадь. Упав Данило на коня і помчавсь, не оглядаючись. вона йому впала в око. Онъ ее замѣтилъ, обратилъ на нее вниманіе. Вона мені й тоді ще в око впала, що яке то молоде й хороше, та нещасливе. 5) Опускаться, опуститься, сѣсть. Прилетіла пава, коло його впала. 6) Убывать, убыть, спадать, спасть. На Миколая вода впадав. 7) Вваливаться, ввалиться. Три ночі не спала, — впали карі очі. 8) Только соверш. видъ? Наступить. Ось упав мені й сімнадцятий рік. Аж гульк — зіма впала. Як упала зіма на Покрову, то лежала до самого Юрія. Ніч упала. 9) — на що. Ослабѣвать, ослабѣть. Упав на ноги. упадає на силі. Обезсиливаетъ, ослабѣваетъ. 10) — коло ко́го. Заботливо ухаживать. Коло дитини так упадає. Нехай би ти коло неї впадала, а не вона на староста літях коло вередливого дівчати. мн. 11) Случаться, случиться, приходиться, придтись. Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Упало нам у однієї баби ночувати. Упало йому знов ійти лісом. От приходе неділя, чи так празник який упав. Упало і їй ліпити молодим пиріжки. на моє сло́во впало. Вышло по моему, какъ я говорилъ. Так, як я казав, на моє слово впало. 12) Доставаться, достаться, придтись. Впала йому велика худоба (родич умер багатирь). Взялисі (татарове) паювати: дівка впала парубкові, а тещенька зятенькові. Найшли троє яблук і всім по цілому впало. 13) Слѣдовать, приходиться, придтися, надлежать. Своєї частки, що упадала йому од його батька, не брав, — братові вже, чи невістці оддав. На день упадає заробітку по півкарбованця. Держати ж тебе при собі на чужому хлібі не впадає. Біля гряниці не впада будувать світлиці. Не впада діло сьогодні ткати. 14) Приличествовать. Не впадав москаля дядьком звати.