Журба́, -би́, ж. 1) Печаль, кручина, горесть, грусть, тоска: забота. Журба не матінка. Журба сорочки не дасть. Уже лужечки, бережечки вода поняла, молодую Марусю журба обняла. От журба йому твій кінь Ой є в мене, мати, ищи журби у хаті: перва журба — дитина малая, друга журба — свекруха лихая, третя журба — милий покидає. Козак журби не має. Журба сього світу і инші жадоби входять і глушять слово. 2) Траурный платокъ (черный съ бѣлымъ). Ум. жу́рбонька, жу́рбочка. З старим життя — сухота моя, з малим життя — журбонька моя.
Кут, -та, м.
1) Уголъ. Запалю я крайню хату на всі штирі кути. Мого Василя поховали за цвинтарем у куті. Язичок мельне та й у кут, а губу натовчуть.
2) Пространство земли въ углѣ, образованномъ двумя сливающимися рѣками. Зробила той кут якась річка самотека, павши у річку Остер.
3) Свиной хлѣвъ. Cм. кутець.
4) Родъ дѣтской игры. Cм. куток. Ум. кутик, куток.
Лип'я́, -п'я, соб. Липы.
Набо́ристий, а, е. Наборный. Над ліжком висіло набористе сідло.
Напоумля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. напоу́мити, -млю, -миш, гл. Вразумлять, вразумить, научать, научить, надоумливать, надоумить, наставлять, наставить на добрый путь. Напоумте... Скажіть, будь ласка, як би ви мойому лиху запобігли.
Розідрати, -деру, -реш, гл. = роздерти.
Споводувати, -ду́ю, -єш, гл. Вызвать, послужить причиной,
Тупотіння, -ня, с. = тупотання. Крик, свистіння й тупотіння лилося таки з того краю.
Ховувати, -вую, -єш, гл. Воспитывать, вскармливать.
Черевичник, -ка, м.
1) Башмачникъ.
2) Раст. Nepeta nuda L.