Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бринявий, -а, -е. О срубленной пихтѣ: перестоявшійся, начавшій уже краснѣть. Шух. І. 88.
Діва́ти, -ва́ю, -єш сов. в ді́ти, ді́ну, ді́неш,, гл. Дѣвать. Рудч. Ск. II. 142. Бандуро моя мальованая, де ж мені тебе діти? Млр. л. сб. 122. І де вони гроші дівають? Васильк. у.
Клунище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ стоитъ клуня. А на той час Антін гній із клунища возив. Г. Барв. 310.
Оскомити, -млю, -миш, гл. Набивать оскомину. Зелені кислиці їсти, то тільки зуби оскомити.
Перегукнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Перекликнуться.
Підвій, -вію, м. Родъ болѣзни отъ вѣтра (по нар. повѣрью). Канев. у.
Просторо нар. 1) Просторно. Ти казав — тісно буде, аж воно зовсім просторо. Харьк. 2) Подробно, обширно, обстоятельно (излагать). О. 1862. І. 75.
Усиплятися, -ляюся, -єшся, сов. в. успатися, -плюся, -пишся, гл. Засыпать, заснуть совершенно, глубокимъ сномъ. Дитинка тільки почала всиплятися, аж і збуджено. — Гомоніть тихше, покуль дитина вспиться. Воно як успиться, так довго спатиме. Черн. у.
Хряпусь! меж. = хряп. Мазниця хряпусь! Грин. II. 341.
Шпаркий, -а, -е. Прыткій, скорый, быстрый. Волынск. г. «Не сердься, чоловіче, за мою шпарку одповідь», — з жалем промовив січовик. Стор. МПр. 11.