Відтикатися, -каюся, -єшся, сов. в. відіткнутися, -нуся, -нешся, гл. Откупориваться, откупориться. Чоп як відіткнувся, вода й забулькотіла.
Кайора, -ри, ж. Плоскодонная лодка.
Підсутужне нар. Тяжело. А як підсутужне, то й стій, я помелю, каже, а далі ти пустиш коло.
Поводити 1, -джу, -диш, гл.
1) Водить. На рученьках носить сина, очиці поводить. Рукою поводить по лобові. Поводить станом та головою.
2) Править, управлять лошадьми. Сам пан кіньми поводить.
3) Обращаться. Вони вийдуть було з хати, ще й дверми луснуть, оттак вони було нами поводять.
Позавозити, -вожу, -зиш, гл.
1) Завезти (многое). Як станем їхати в город, то й почнуть баби: завези моїй, дочці сорочку! завези моєму синові чоботи! та як почнеш завозити та й прогаєшся, поки всім позавозиш.
2) Уѣхать, не возвративъ занятаго. Позичиш кому грошей, чи й так чого попросе, а тоді й поїде і не віддасть. Отак чимало вже нашого позавозили.
Поперестрибувати, -буємо, -єте, гл. Перепрыгнуть, перескочить (во множествѣ). А ну, чи поперестрибуємо через воду?
Радіння 2, -ня, с. Радованіе, радость.
Садовитися, -влю́ся, -ви́шся, гл. Садиться, усаживаться. Дівчина родиться, а козак на коня садовиться. Просять садовиться. Милости просимо! садовіться.
Статний, -а, -е. , статній, -я, -є. 1) = статечний. Він чоловік статній: з ледачим не знається, до шинку не ходе, у лайку, у бійку не зайде.
2) Зажиточный. Статній ґазда.
3) О верхней одеждѣ: длиннополый.
4) ста́тний вечір = свят-вечір.
Шпиль, -ля, м.
1) Холмъ, невысокая круглая гора. Кругла, мов шпиль, гора. Українські яри гайові між невисокими та крутими горами та шпилями. Ой вийду я на шпиль-гору, на лебедів крикну.
2) Част. м'яльници (Cм.). Ум. шпилик, шпильо́к, шпилечок.