Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Деся́тчина, -ни, ж. = Десятина 1. Ум. Десятчи́нка.
Духо́та, -ти, ж. 1) Зной, жара, духота. А сонце все пече та пече, духота душить, сохне в горлі, в роті, в грудях. Левиц. І. 83. 2) Спертый воздухъ.
Задава́тися, -даюся, -є́шся, сов. в. зада́тися, -да́мся, -даси́ся, гл. Вознамѣриваться, вознамѣриться, рѣшить сдѣлать. Вона ще літом, як сонечко сипало теплим промінням, задалась, виходячи з церкви, понести колись попові рунце на розжиток. Г. Барв. 155 — 156.
Колір, -ру, м. Цвѣтъ. Санько розмалював той кружок усякими колірами. Ком. II. 85.
Мости́нці, -ців, м. мн. Доски, положенныя на лодкахъ для составленія парома. Сим. 99.
Перечищати, -ща́ю, -єш, сов. в. перечистити, -чищу, -стиш, гл. 1) Перечищать, перечистить. 2) Прочищать, прочистить.
Поваруватися, -руюся, -єшся, гл. Остеречься, не рѣшиться. Ти свою хату не поваруєшся спродати? МВ. (О. 1862. І. 93).
Ревний, -а, -е. 1) Горькій, горестный. МВ. (О. 1852. III. 66). Ревні сльози. ЗОЮР. II. 296. Плачем ревним я заплакав. К. Псал. 36. 2) Искренній, задушевный, трогательный. Вислухай, Боже, ревну молитву. К. Псал. 138. Набравшись ізмалку всього, чим живе й дише селянин, він (Шевченко) підняв прості хатні розмови до високої пісні і разом зробив із них ревну, сердечну лірику і величний епос. К. (Хата).
Ропутіти, -чу́, -ти́ш, гл. = ропотіти. Люде ропутять на зборщика, що гроші вкрав. Міусск. окр.
Сторчогляд, -да, м. Человѣкъ, смотрящій сурово, изподлобья.