Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відвертатися, -таюся, -єшся, сов. в. відвернутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Отворачиваться, отворотиться, отвернуться. Горнеться до його серцем, відвертається лицем. Левиц. І. 170. Кривоніс одвернувся до своїх вовхурянців і грізно додав. Стор. МПр. 138. 2) Отлучаться, отлучиться. Нікуди він і не одвертався з пасіки. О. 1861. X. 27.
Гниличчя, -чя, с. соб. Гнилушки, истлѣвшія вѣтви и стволы деревъ. Желех.
Замазу́ра, -ри, об. Замарашка. Замазури мої ще мені й усміхаються, і не мислять про те, що мати журиться. Г. Барв. 285.
Здобу́ток, -тку, м. 1) Пріобрѣтеніе. 2) Разжива. Виряжаються козаки на здобуток. МВ. І. 140.
Медо́к, -дку и медо́чок, -чку, м. Ум. отъ мед.
Половець, -вця, м. Половецъ. Левиц. І. Перші князі, 68.
Посправляти, -ля́ю, -єш, гл. То-же, что и справити, но во множествѣ. Посправляв собі й дітям одежу. Драг. 149. По три, по два стариї кайдани посправляв. Макс.
Рад, -да, -де = радий. Хто рад обіцяти, той не має охоти дати. Ном. № 4520.
Сквапливо нар. Торопливо, поспѣшно.
Упириця, -ці, ж. Женщина-упырь. Шейк.