Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дарівщи́на, -ни, ж. Подаренное. Ми на дарівщині житимемо. Харьк. г.
Знищувати, -щую, -єш, сов. в. знищити, -щу, -щиш, гл. Уничтожать, уничтожить, истреблять, истребить. Знищу, — каже, — його з землі, знищу усе, од чоловіка до скотини. Опат. 15.
Муря́х, -ха, м. Муравей. Камен. у.
Наще, наще́серце, нар. = натще.
Огорнути Cм. огортати.
Повідмикати, -ка́ю, -єш, гл. Отпереть (во множествѣ). Всі двері повідмикані були. Св. Л. 311.
Прищулювати, -люю, -єш, сов. в. прищулити, -лю, -лиш, гл. 1) Прижимать, прижать (объ ушахъ). Кінь вуха прищулив. 2) Прищуривать, прищурить. Прищулив очі.
Рухати, -хаю, -єш, сов. в. ру́хнути, -ну, -неш, гл. 1) = рушати, рушити 1. Гн. II. 182. 2) = рушати, рушити 2. Грин. III. 584 На Варуха, як земля рухи. Драг. 11. Заходились рухати до господи. Грин. II. 275. Мов би наввипередки з кимсь рухнув додому. Грин. II. 334. 3) Только сов. в. Приняться, начать. Дядина як рухнула плакати. Пирят. у.
Селитьба, -би, ж. Усадьба. У неї була і хата славна, і селитьба. МВ. ІІ. 19.
Улещати, -щаю, -єш, сов. в. улестити, улещу, -стиш, гл. Умасливать, умаслить, задабривать, задобрить, ублажать, ублажить. Язиком його влещає, в серці иншу думку має. К. Псал. 25. Як її не улещав, а не схотіла зостатися. Стор. МПр. 28. Стали улещать чоловіка, щоб він заночував у них. Стор. І. 71.