Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Веряйка, -ки, ж. Деревянный замокъ. Вх. Уг. 231.
Вимучувати, -чую, -єш, сов. в. вимучити, -чу, -чиш, гл. 1) Измучивать, измучить; истощать, истощить. 2) Выпытывать, выпытать, достичь мученіемъ.
Наробля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. наробити, -блю́, -биш, гл. 1) Дѣлать, надѣлать. Прости мені, мій батечку, що я наробила! Шевч. 73. Пинчуки багацько лиха нам наробили. Стор. Та жалю наробила, та серце засмутила. Грин. III. 230. 2) Нарабатывать, наработать.
Нікудою нар. Некуда, нѣтъ пути (употребляется только, когда говорится о дорогі). От ти вже назад не вийдеш, бо нікудою. Рудч. Ск. II. 97.
Позакарлючувати, -чую, -єш, гл. Загнуть (во множествѣ).
Поскупувати, -пую, -єш, гл. Поскупиться. Борз. у.
Рейка, -ки, ж. Рельсъ. Екатер. у.
Смалець, -льцю, м. Стопленный птичій жиръ, стопленное свиное сало. Маркев. 161.
Товчіння, -ня, с. 1) Толченіе. 2) Валяніе (сукна). Зміев. у.
Чорнява, -ви, ж. 1) Чернота, собраніе чернѣющихъ вдали предметовъ. 2) Черныя тучи. Вх. Лем. 483.