Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вибандилити, -лю, -лиш, гл. — кишки. Выпотрошить, вынуть кишки.
Вудвуд, -да, м. = одуд.
Зва́тися, -зву́ся, -зве́шся, гл. Зваться, называться. В тім городі жило Дідони, а ирод звався Карфаген. Котл. Ен. Був собі чоловік, — Остапом звався. Рудч. Ск. І. 63. Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море меться, поти серце українське з панським не зживеться. К. Досв. 17.
Опранцюватіти, -тію, -єш, гл. 1) Покрыться сифилитическою сыпью. 2) Сильно опротивѣть. Аж опранцюватіє з тобою балакавши. Кролев. у.
Перекивати, -ва́ю, -єш, гл. Кивать дольше чего либо. Пальцем не перекивать. Ном. № 7731.
Підкропивниця, -ці, ж. Раст. Fragaria collina. Вх. Пч. II. 31.
Попідгодовувати, -вую, -єш, гл. Подкормить (многихъ).
Смажний, -а, -е. Запекшійся. Мир. Пов. І. 170. Шовковою хусточкою обітре смажниї вуста. Кв. І. 5.
Уриватися II, -ваюся, -єшся, сов. в. уритися, уриюся, -єшся, гл. Зарываться, зарыться. Кабан каже: я побіжу в болото та в мул уриюсь. Рудч. Ск. І. 39. У Кулиша о потупленныхъ, смотрящихъ въ землю, глазахъ. Не дивились на божий світ від сліз : в чорну землю врились. К. МБ. X. 15.
Ускорен прил. = Скорен. Бог хоч не вскорен, та влучен. Ном. № 47.