Білити, -лю, -лиш, гл. 1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. шити-білити — завтра великдень. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. білити шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. 2) О полотнѣ: дѣлать бѣлымъ, бѣлить (на. солнцѣ). Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленім лузі. На тихім Дунаї під крутим берегом там господиня різи білила. біль білити. Cм. і. біль. 3) Убѣлять (умывая). Дівка Катерина личенько білила. 4) Лудить.
Змикнути, -ну́, -не́ш, гл. Увернуться, отскочить въ сторону, убѣжать. Хотів ударити чорта, а тий (= той) змикнув, і кий ударився об камінь.
Лошачо́к, -чка, м. Ум. отъ лошак.
Ля́дський, -а, -е. Польскій. Перейшла, як Уляна на лядськую віру. Лядський сину. — Лядська дочко (лайка).
Накрасува́тися, -су́юся, -єшся, гл. 1) Покрасоваться вдоволь. Старша дочка... іще не охмається й заміж: я, каже, татусю, погуляю в тебе, надівуюсь і накрасуюсь. 2) Зацвѣсти (о хлѣбныхъ злакахъ). Вже жито накрасувалося. 3) Cм. напрасовуватися.
Обговтуватися, -туюся, -єшся, сов. в. обговтатися, -таюся, -єшся, гл. Осваиваться, освояться, привыкать, привыкнуть.
Перезати, -ся, -жу, -ся, -жеш, -ся, гл. Опоясывать, ся.
Покрикувати, -кую, -єш, гл. Вскрикивать; покрикивать. А князь аж синій похожає та сам несмілим наливає та ще й покрикує: віват! Вона все покрикує на мене: «Та хутче ж бо, хутче!»
Реля, -лі, ж.
1) Чаще во мн. ре́лі. Качель. Пішли на релі поколихаться.
2) = ліра.
Теркила, -ли, ж. 1) Вещи (преимущественно домашнія)? 2) Вьюкъ, тюкъ. Ум. теркилка.