Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бурбулянка, -ки, ж. Картофельный супъ. Желех.
Гнідити, -джу, -диш, гл. = гнітити 4. Галиц.
Жи́хлий, -а, -е. Подобный, похожій. Вх. Зн. 17.
Кайданиці, -ць, ж. мн. = кайдани. Вбрали б ноги в кайданиці, а руки а скрипиці! Тото тобі, леґінику, за чужі ягниці. Шух. І. 204.
Кателичка, -ки, ж. Католичка. Ти думаєш, що я мав би кателичку за жінку? К. ЧР. 220.
Кріпити, -плю́, -пиш
Ланцюг, -га, м. Цѣпь. Біда за біду чіпляється, як у ланцузі кільце за кільце. Ном. № 2164. Ланцюгами за поперек втроє буду тебе (невольника) брати. Дума. Несе з України аж у Сібір ланцюг-пута. Шевч. 455. Не рвися, як собака на ланцюзі. Ном. № 3162. Назад рученьки зв'язали, в ланцюг ніженьки скували. Чуб. V. 986. Ум. ланцюжок. Невеличкі лампадки... на тоненьких ланцюжках. Мир. Пов. II. 56.
Межи́гірець, -рця, м. Живущій между горами.
Постелятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. постелитися, -люся, -лешся, гл. 1) Стлать, постлать постель. А він уліз у мішок, то постелився і вкрився. Ном. № 1308. 2) Разстилаться, разослаться. Ой через межу горошок та постелився. Мет. 82. 3) Ложиться, лечь. Сон голову похиляє, Івасенко коникові по гриві ся постеляє. Гол. І. 11.
Розвісити, -шу, -сиш, гл. 1) = розвішати. 2)вуха. Довѣрчиво слушать. Той бреше, а він уже й вуха розвісив. Зміев. у. 3) Снять повѣшенное. Їк він си завісив, то ніхто не знав, де він си дів та й ніхто го (Юду) не відвісив, не розвісив. Гн. II. 238.