Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Абе́точка, -ки, ж. Ум. отъ абе́тка.
Ганус, -су, м. Анисъ. Левч. 1.
Голодовина, -ни, ж. Плодъ шиповника. Вх. Пч. І. 12.
Запові́трити, -рю, -риш, гл. 1) Заразить (воздухъ). 2) Завонять.
Инчий, -а, -е. = инший. Поведу, каже... у инче царство. Рудч. Ск. II. 108.
Наклика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. накли́кати, -кли́чу, -чеш, гл. 1) Призывать, призвать. Журбою не накличу собі долі. Шевч. 2) Называть, назвать, созывать, созвать. Накличу веселих гостей. Левиц. І. 202. Налітайте, воріженьки, — сам вас накликаю. К. ЦН. 308. 3) При помощи чародѣйства заставлять, заставить появиться. Стара (відьма) молоко наклика, а дочка посуду підставля. Мнж. 134.
Покидька, -ки, ж. 1) Негодный предметъ. К. (Хата, XVI). 2) Заброшенное существо женскаго рода. Я така вбога і безталанна дівчина, покидька, чужий попихач. Г. Барв. 381.
Польщак, -ка, м. Такъ въ Херс. губ. называютъ крестьянина изъ Подольск. или Кіевск. г.
Риболович, -ча, м. = рибалка 2. Вх. Пч. II. 14.
Смажно нар. Тяжелымъ трудомъ. Загоруй смажно та й їж смачно. Ном. № 9967.