Відбавляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відбавити, -влю, -виш, гл. Убавлять, убавить, уменьшать, уменьшить.
Заховати, -ваю, -ешъ, гл.
1) Спрятать, запрятать. Украдешь одежу и заховаешъ. Рудч.
2) Сохранить, уберечь. Видъ урокивъ и Богъ не заховае. Заховай носъ одъ сього лыха!
3) Похоронить. Заховае хоть и пипъ Абы грошей сорокъ кипъ. Сама хоче мене маты в землю заховаты.
Зціпіти, -пію, -єш, гл. Оцѣпенѣть, одеревенѣть. Зціп мов пень.
Мурмота́ти, -мочу́, -чеш, гл. 1) Бормотать. Народ... мурмотав: паноче, згинь. 2) Роптать. 3) Журчать.
Приглухнути, -ну, -неш, гл. Немного оглохнуть.
Спаруватися, -руюся, -єшся, гл. Жениться, выйти замужъ, вступить въ бракъ. На всеїдній у неділю вона спарувалась з сліпим своїм.
Тушкування, -ня, с.
1) Приготовленіе чего нибудь въ закрытомъ сосудѣ.
2) Окутываніе.
Удобряти, -ряю, -єш, гл. Задабривать. Треба старшину вдобряти, щоб не віддав під суд.
Хибкий, -а, -е. 1) Неустойчивый, шаткій, колеблющійся. Гойдала човник, хибкий як трісочка. Хибкий місток. Хибкий віз. (У лілеї) стебло тоненьке, хибке.
2) Слабый, неустойчивый по характеру, уступчивый. Таке в мене серце хибке, що й не встою, як знов проситимуть. Чудне, хибке, непевне слово в його.
3) Увертливый, ловкій. Хибкий хлопець. А як піде танцювати, то найхибкіщий Лавро.
Чоботаренко, -ка, м. Сынъ сапожника.