Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Брязкач, -ча, м. Звонкая монета.
Диндили́ндати, -даю, -єш, гл. = Теліпатися 1. Вх. Зн. 14.
Зада́внений, -а, -е. Пришедшій въ давность; застарѣлый, запущенный (о болѣзни). Задавнена хвороба.
Накара́скатися, -каюся, -єшся, гл. Навязаться, пристать.
Плужити, -жу, -жиш, гл. 1) Пахать плугомъ. Плужили, волочили та сіяли. ЕЗ. V. 31. 2) Везти, идти хорошо. Поки щастя плужить, поти й ворог служить. Ном. Не плужило йому якось: чи скотину заведе, чи свининку, чи кобилу... — гледи й подохне, або вовк поїсть. Драг. 146.
Плюгавий, -а, -е. Гадкій, скверный, дрянной; презрѣнный. К. ЧР. 424., Ум. плюгавенький. Плюгавенький панок. О. 1862. IX. 72.
Пороспарювати, -рюю, -єш, гл. Распарить (во множествѣ).
Розвезти Cм. розвозити.
Хмарно нар. Облачно, пасмурно, сумрачно. Хмарно на дворі. Літечко моє святе минуло хмарно. Шевч. 584. Не дивись так хмарно. Шевч. 299. Ум. хмарне́нько, хмарне́сенько. Ой ясненько сонце сходить, хмарненько заходить. Чуб. V. 320.
Черничити, -чу, -чиш, гл. 1) Быть монахиней, богомольствовать. 2) Жить монашеской жизнью Понеділкує, черничить, киянок годує; свічку, ладан в церкву Божу любить подавати. Мкр. Н. 30.