Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безсилок, -лка, м. Безсильный человѣкъ. Г. Барв. 173. Тепер люде маленькі й безсилки. Г. Барв. 423. Безсилок і потужний слухав. К. ПС. 26.
Копиряти, -ря́ю, -єш, гл. Ковырять. Сніг ногами копиряє. Харьк. г.
Кружина, -ни и кружиня́, -ні́, ж. Окружность. Чотирі четверті кружині. Черниг. у. Се болото верстов із сім кружині.
Ли́зькати, -каю, -єш, гл. = лизкати. Лизькає кров собака. Славяносерб. у.
Належи́тість, -тости, ж. Долгъ, должное, причитающаяся сумма.
Понавіряти, -ря́ю, -єш, гл. Раздать въ долгъ. Людям багато понавіряв, як би то всі пооддавали.  
Попереловлювати, -люю, -єш, гл. Переловить (во множествѣ).
Попильнувати, -ну́ю, -єш, гл. 1) Позаботиться, постараться. Попильнуй під старість дому. Котл. Од. 492. 2) Постеречь, присмотрѣть, наблюсть; бодрствовать нѣкоторое время. Ти, Симоне, не міг однієї години попильнувати. Єн. Мр. XIV. 37.
Розбріхувати, -хую, -єш, сов. в. розбреха́ти, -шу́, -шеш, гл. Разбалтывать, разболтать, разносить, разнести (сплетни). Жінки дуже нетерплячі, — зараз розбрешуть, як тільки що почують. Рудч. Ск. І. 188.
Самовидець, -дця, м. Очевидець. Міусск. окр. Були самовидцями. Єв. Л. І. 2.