Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відданиця, -ці, ж. Невѣста. О. 1861. XI. 49. Св. Л. 134.
Галушник, -ка, м. Большой любитель галушекъ. Черниг.
Кріпити, -плю́, -пиш
Орапеня, -ня́ти, м. Арапченокъ, негритенокъ. К. Дз. 170.
Оступатися, -па́юся, -єшся, сов. в. оступитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Сходить, сойти съ дороги, съ мѣста, отступаться, отступиться, отойти. Оступіться, сторчаки!... оттак, як бачите, стовбичать. Ном. № 12839. У городі бузина перерубленая — оступися, препоганий, я полюбленая. Чуб. 2) — за ким. Заступаться, заступиться. Він оступається за дітьми. Левиц. ПЙО. І. 386.
Пасішник, -ка и пр. Cм. пасічник и проч.
Порозраювати, -раюю, -єш, гл. То-же, что и розраяти, но многихъ.
Приколень, -льня, м. 1) Небольшой колокъ, прикрѣпляющій жердь къ крышѣ. Міусск. окр. 2) = прикол. Найди приколень, що коня припинають, і вийми його із землі. Чуб. І. 74. 3) Часть кола, вбитая въ землю. Шух. І. 74.
Страшитися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Страшиться, чувствовать страхъ. Десь ти сам боїшся, і нас козаків страшишся. Макс.
Стьобонути, -ну, -неш, гл. Сильно хлеснуть (кнутомъ, прутомъ); вообще сильно ударить. Як стьобоне змія по в'язах, так і одлетіла голова. Грин. II. 349.