Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вітрогонка, -ки, ж. Вѣтренница. Желех.
Зап'ясти́, -ся. Cм. запинати, -ся.
Лівар, -ру, м. 1) Ливеръ, орудіе для переливанія жидкостей изъ бочки. Радом. у. 2) Машина съ воротомъ и винтомъ для подыманія повозки при смазкѣ. Радом. у.
Му́сіти, -шу, -сиш, гл. = мусити. О. Порфирій мусів навідатись до о. благочинного. Левиц. І. Мусіла свій гріх у церкві спокутувати. Левиц. І.
Опарканити, -ся. Cм. опарканювати, -ся.
Півсонно нар. Въ полуснѣ. Желех.
Похварбувати, -бу́ю, -єш, гл. Окрасить. Н. Вол. у.
Розмикати, -ка́ю, -єш, сов. в. розімкнути, -ну, -неш, гл. Растворять, растворить, открывать, открыть. Я розімкнув портмонет, то й видно було, що грошей чимало у мене. Волч. у.
Уставати, -таю, -єш, сов. в. устати, -тану, -неш, гл. 1) Вставать, встать. Буду вставать я раненько. Мет. 65. Ви ж було раненько встаєте. Мил. 200. Устала раненько, умилась біленько, хазяїну на добридень дала. Рудч. Ск. І. 15. Ледви встала, поклонилась, вийшла мовчки з хати. Шевч. 73. 2) Подыматься, подняться, вздыматься. Подай нам, Господи, з неба дрібен дожчик, а з низу буйний вітер! Хочай-би чи не встала на Чорному морю бистрая хвиля, хочай-би чи не повиривала якорів з турецької каторги! АД. І. 89. Ой із-за гори, з-за крутенької густий туман уставав. Мет. 464. Кругом аж курява вставала. Шевч. 565. Встає хмара з-за лиману. Шевч. 51. 3) Слѣзать, сходить. То козак козацький звичай знає, із коня вставав. Мет. 4) Восставать, возстать. На ґвалт Пулавського і Паца встає шляхецькая земля. Шевч. 131. Син устане на батька, а батько на сина. Г. Барв. 319. 5) Восходить, взойти. Вже сонце встає із-за гори. Стор. МПр. 4 8. 6) Наступать, наступить. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила. Шевч. 195. 7) Происходить, произойти. З тихеньких все лихо встає. Ном. № 3032.
Хундатирь, -ря, м. Наблюдатель за общественными постройками. У нас як строїли церкву, так обчество вибрало хундатирем учителя та ще деяких людей. Кобел. у. Cм. фундатор.