Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Глітно нар. Тѣсно. Шух. I 84.
Доріка́ти, -ка́ю, -єш, одн. в. дорікну́ти, -ну́, -не́ш, сов. в. дорікти́, -речу́, -че́ш, гл. Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. З світу Божого жене, дорікає, що я батькова дочка. МВ. І. 123. Дорік парубок гірко. Федьк. Мені за вас люде дорікають. Мнж. 104. А вороги, мог буяють, гірким докором дорікають. К. Псал. 230. «Катре!» — дорікнула мати. МВ. ІІ. 120.
Дубни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = дубкати. Кінь дубнить ногами. Вх. Зн. 16.
Наплисти́, -ливу́, -ве́ш, гл. = напливти.
Правування, -ня, с. 1) Тяжба. 2) Управленіе.
Присада, -ди, ж. 1) Усадьба. У Пимона присада добра. Н. Вол. у. 2) Привитая вѣтка плодоваго дерева. присаду класти. Прививать деревья. Шух. І. 110.
Роскрамарюватися, -рю́юся, -єшся, гл. Расторговаться.
Рум'янець, -нця, м. Румянецъ. А в рум'янцю така сила, що всі квіти погасила. Чуб. V. 38.
Штигуліти, -лію, -єш, гл. = шкитильгати. Іззаду штигуліє кривий. Гн. II. 150.