Завойовни́чий, -а, -е. Завоевательный. 105.
Запалені́ти, -ні́ю, -єш, гл. Покраснѣть (отъ смущенія, стыда — о человѣкѣ).
Позгнивати, -ваємо, -єте, гл. = погнити.
Посагувати, -гую, -єш, гл. Садить невѣсту на посаг? Надѣлять приданымъ? Ішла красна Марусенька на посаг, питається, довідується від батенька: — а від кого, мій батеньку, посаг став? — «Від Бога, від добрих людей, дитятко. Посагуєть сам Господь Бог з ангелами, посагуєть тя, моє дитятко, з другими.
Похмаріти, -ріє, гл. безл. = похмаритися.
Прикомірок, -рка, м. Чуланъ, пристроенный къ хатѣ или амбару.
Трускати, -каю, -єш, гл. Трещать, хрустѣть.
Чистісінький, -а, -е. Совершенно чистый. Ой бував же я та в чистісінькім полю.
Шляхетніти, -ні́ю, -єш, гл. Облагораживаться.
Шпара, -ри, ж. 1) Щель, пазъ, трещина.2) мн. Острая боль въ пальцахъ отъ мороза. Конот. у. Аж шпари зайшли — такий мороз. Шпари одійшли. Прекратилась боль въ пальцахъ отъ мороза, а переносно — прекратился чей либо страхъ или вообще стѣсненное состояніе. Лист той хвата, з сміхом чита, бо одійшли шпари. Гарасько тут оледенів і спершу не сказав ні слова, язик отерп, замерла мова, мов камінь сердечко нагнів, а страх і спутав, і зв'язав. Як одійшли ж потроху шпари.... здихнув він тяжко і казав. Ум. шпарка, шпарочка.