Ду́мання, -ня, с. Мышленіе.
Жба́нячий, -а, -е. = жбановий.
Заляга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. залягти́, -ля́жу, -жеш, гл. 1) Занимать, занять мѣсто, покрывать, покрыть собою. Геть! бач моє місто залягла. Сиві кабани усе поле залягли. Великая худобонька все подвір'я заляже. 2) Полечь. Не одного тепер ляха голова заляже. (1834). 123. 3) Заваливать, завалить. Сирая земля двері залегла. 4) Залегать, залечь. Заліг, як собака в грубі. Заляжу до завтрього. 5) Засѣдать, засѣсть (въ засадѣ). Залягли вони на нас у балці. Та ж за ордою пан Хмельницький вгнався. Він у Ведмежих Лозах залягав. 6) Затихать, затихнуть (о вѣтрѣ). Вітерець заліг десь, тиша. 7) Оставаться, остаться безъ обработки. Ця нива ще торік залягла.
Заране́нька, нар. Ум. отъ зарані́.
Лінкува́тий, -а, -е. Лѣнивый, довольно лѣнивый. Хлопець лінкуватий був, млявий.
Окладати, -даю, -єш, гл. = обкладати. Труну дорогими сукнами окладали.
2) Бить. Виломив сі, витесав бучок відзніковий, як прийшов до хати дяки окладати. Ребра києм окладати.
Передати, -ся. Cм. передавати, -ся.
Пустісінький, -а, -е. Совершенно пустой. Отті прямії колоски зовсім пустісінькі, ростуть на ниві даром.
Ростъ, -ти, ж. Растительность. Там в окопі і рость є.
Становитися, -влю́ся, -вишся, гл. 1) Становиться. Казав брат сестриці: не становись на кладку. Сестриця не слухала, на кладку ступила. 2) Останавливаться. Кінь підо мною становиться. 3) Принимать положеніе, рѣшаться, складываться. Один Бог, одні люде, да не однаково становиться.