Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Білченя, -няти, с. Дѣтенышъ бѣлки. Черк. у.
Зазича́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. зази́чити, -чу, -чиш, гл. = позичати, позичити. Ті гроші, що твій чоловік зазичив у Загнибіди, хай твоя дочка одслуже. Мир. Пов. І. 170.
Лю́бочка, -ки, ж. Ум. отъ любка.
Ма́рчити, -чу, -чиш, гл. = марнувати, марнотратити. Він не марчив свого добра, а так з добрими людьми прогуляв та пороздарював убожі. Канев. у. Марче моє добро. Канев. у. Хиба він призведе до добра? Одно худобу марчить та й годі. Лубен. у.
Пліва, -ви, ж. Плева; мездра. Шух. І. 253. Ум. плівка.
Поплентатися, -таюся, -єшся, гл. Потащиться. Поплентався старий до шинку. Поплентавсь на двір казать коні запрягати. Св. Л. 59.
Прошиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. проши́тися, -ши́юся, -єшся, гл. 1) Прошиваться, прошиться. 2) Проникать, проникнуть, пролѣзть. Я вночі сюди прошилась, ніби муха. Греб. 341.
Стукотій, -тія, м. Безпокойный человѣкъ, надоѣдающій своимъ стукомъ, возней. Рк. Левиц.  
Труднація, -ції, ж. Трудность. Та се не велика труднація.  
Уплинь нар. Вплавь. Кинувсь уплинь, так вода і знесла його. Новомоск. у.