Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Доткли́вий, -а, -е. 1) Рѣзкій, говорящій колкости, обидныя вещи. Усе робила і слухалась як матір рідну (свекруху); дотклива вона була, да що, — думаю, — мені з їм жить, а не з нею. Г. Барв. 60. 2) Колкій, рѣзкій, обидный (о словахъ).
Заме́та, -ти, ж. 1) = замет і. Черк. у. 2) = завірюха. Шух. І. 107.
Иноземний, -а, -е. Иноземный, иностранный. Заводить усе в своїх домах по иноземному. К. Гр. Кв. VII.
Крулевство, -ва, с. Королевство. Був обраний на польське крулевство. Стор. МПр. 64.
Мину́шка, -ки, ж. Скоропреходящая. Грушка — минушка: буде та й минеться. Ном. № 12396.
Обісіти, -сію, -єш, гл. Надоѣсть. Думаю одружиться, — обісіло вже молодикувать. Шевч. (О. 1862. V. 12).
Паламарь, -ря, м. Пономарь.
Повистромлюватися, -люємося, -єтеся, гл. Выставиться, виткнуться (во множествѣ).
Скупитися 1, -плюся, -пишся, гл. Соединиться, собраться. Старшина.... скупилась тісно, плечем поуз плече. К. ЧР. 341.
Темниця, -ці, ж. 1) Темная комната. Шиють шевчики у світлиці, а кравчики у темниці. Н. п. Шейк. 2) Темница, тюрьма. Там стояла темниця кам'яная. Що у тій то темниці пробувало сімсот козаків, бідних невольників. АД. І. 230. Лучче було б, мій сину, на волі гуляти, як тепер із темниці в вікно виглядати. Грин. III. 690. Ум. темничка, темниченька. КС. 1883. VI. 214.