Верзікати, -каю, -єш, гл. = верзякати.
Дика́рь, -ря́, м. Родъ камня. Камінь-дикарь.
Дріжаки́, -ќів, м. мн. Дрожь. дріжаки́ їсти. Трястись отъ холода. Пархім ходить та, голодний, дріжаки їсть по холодній зорі, не маючи у віщо й одягтись. О, та й змерз же я цупко!... Та й дріжаків наївся! дріжаки́ сќачуть у душі. Страшно становится, нападаетъ страхъ. Йдуть хлопці.... в душі дріжаки скачуть. Господи, Господи! що то буде?... Кожному в голові був той екзамен.
Низькоокий, -а, -е. Близорукій.
Німтур, -ра и німтура, -ри, м. Нѣмой.
Пастрьома, -ми, ж. Кусокъ мяса, сала и ар. положенный въ ловушкѣ для приманки звѣря. — напр. въ мышеловкѣ. Cм. пастрама.
Подонизувати, -зую, -єш, гл. Донизать (во множествѣ).
Попідсихати, -хаємо, -єте, гл. Подсохнуть (во множествѣ).
Посклеювати, -юю, -єш, гл. Склеить (во множествѣ).
Шинка, -ки, ж.
1) Ветчина. мн. шинки. Родъ кушанья изъ ветчины съ чеснокомъ и перцемъ.
2) Дощечка, которую ткачъ закладываетъ между нитями основы, чтобы онѣ не путались.