Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вижуритися, -рюся, -ришся, гл. Достаточно напечалиться. Я, добродійко, вижурився за себе, як сватався. Г. Барв. 311.
Мі́сяшник, -ка, м. Лунатикъ. Св. Мт. XVII. 15.
Нуждонька, -ки, ж. Ум. отъ нужда.
Підрівнювати, -нюю, -єш, сов. в. підрівня́ти, -ня́ю, -єш, гл. Подравнивать, подравнять.
Пообв'язувати, -зую, -єш, гл. Обвязать (во множествѣ).
Слабкий, -а, -е. 1) Слабый, свободный, не тѣсный. 2) Слабый, не умѣющій сдержаться. От брат його чванько слабкий уже на се: що начеркав, то так в дрюкарню і несе. Г.-Арт. (О. 1861. III. 101). 3) — на уто́ри. Не сдерживающій вѣтровъ. Ном. № 12408. Ум. слабкенький.
Снота, -ти, ж. Дѣвичье цѣломудріе. Чуб. IV. 447. Доброго роду дитина, що вона по ночах ходила, да при собі сноту носила. Н. п.
Стьонжкаха, -хи, ж. Сортъ плахти. Черн. у.
Татаронька, татарочка, ж. Ум. отъ татарка.
Черпати, -па́ю, -єш, гл. Черпать.