Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Залямува́ти, -му́ю, -єш, гл. Окаймить. Черк. у.
Згукну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Крикнуть. Що ж, як він згукне нам отте своє «годі!» та й нагадувать не звелить? МВ. ІІ. 110. 2) Позвать. Згукнув його, — він обізвався і прийшов до мене. Екатер. у. ( Залюбовск.).
Кузуб, -ба, м. = козубОбібрався грибом — лізь у кузоб. Ном. № 7077. Нехай же я подивлюся, хто сидить в запічку — аж там дячок-неборачок у кузуб зігнувся. Чуб. V. 674.
Напра́вка, -ки ? Ні швець, ні мнець, ні направка. Ном. № 2965.
Незвага, -ги, ж. 1) = Зневага. 2) = неувага.
Поросхлюпуватися, -пуємося, -єтеся, гл. Расплескаться (во множествѣ).
Посилитися, -люся, -лишся, гл. Подкрѣпиться.
Пристрітник, -ка, м. 1) Человѣкъ, имѣющій способность сглазить при встрѣчѣ съ кѣмъ. Чуб. I. 126. 2) Раст. Lysimachia nummularia. Вх. Пч. II. 33.  
Самосійний, -а, -е. 1) Самосѣйный. 2)на дитина. Незаконнорожденное дитя. Г. Барв. 310.
Шолупина, -ни, ж. = шолупайка.