Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Банітувати, -ту́ю, -єш, гл. 1) Шельмовать, бранить послѣдними словами. 2) Мучить. Лубен. у. 3)розумом = баламутити 2. Желех.
Бовгарка, -ки, ж. Загонь для скота, то же, что и загорода. Шух. І. 186.
Верескуха, -хи, ж. Крикунья. Уман. II. 48.
Занапаща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. занапасти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Погублять, погубить. Занапастив худібчину через свою дівчину. Чуб. V. 295. Степ широкий, край веселий та й занапастили. ЗОЮР. II. 254. Збавив я тобі віку, занапастив долю. Стор. МПр. 22.
Затопля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. затопи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Затоплять, затопить, потопить, утопить. Затоплю долю дрібними сльозами. Шевч. 77. Хвиля човен затопила. Гол. І. 184. Чи його вода затопила? Чуб. 2) Погружать, погрузить, вонзать, вонзить. Затопив йому ніж у серце. 3)о́чі, по́гляд. Вперять, вперить, устремлять, устремить глаза, взоръ. В далеку даль затоплює зірниці. К. Іов. 90. Ти затопиш очі в очі. Рудан. І. 31. 4) Бить, ударить. Підскочив до його та як затопить у вухо. Св. Л. 288. Січовик справді хотів було затопить по гамалику. Стор. МПр. 7. 5) Затоплять затопить (въ печи). Затопила сирими дровами. Гол. І. 12. Затопила свою хату пізно. Мет. 90. 6) Закабаливать, закабалить. Затопила свою голову. О. 1862. І. 73. Ти мене, моя мати, за бурлаку затопила. О. 1861. X. 83. Молодим не женила, в вічну службу затопила. Чуб. V. 954.
Нестемки нар. = нестеменно.
Облупувати, -пую, -єш, сов. в. облупа́ти, -па́ю, -єш, гл. Обковыривать, обковырять, отрывать, отбивать, отбить обмазку. Щоб не облупувало дощем огради, залізом покрили. Харьк. г. Облупала стіну, — буду знову мазати, бо погано було. Харьк.
Оморочити Cм. оморочувати.
Пір'я, -р'я, с. 1) соб. Перья. Як павине пір'я на спід потоне. Макс. 2) Плавники рыбы. Драг. 1. Ум. пір'ячко.
Покормити, -млю́, -миш, гл. Покормить. Я собаки покормлю, покормивши зажену. Чуб. V. 193. На річці риби вловити, жінку свою з дітьми покормити. ЗОЮР. І. 58.