Лопота́ти, -чу́, -чеш и лопоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Шелестѣть (бумагой, лощеной матеріей). 2) Стучать или топать, бѣжа. Щось лопотить, чи не отаман? Тільки що дасть Бог ранок, то всі до його аж лопотять. 2) Хлопать. Крилоньками (голуби) лопотали. Лопотить у домні. 3) Болтать безъ умолку.
Нага́дувати, -дую, -єш, сов. в. нагада́ти, -да́ю, -єш, гл. 1) Напоминать, напомнить. Нагадаєш же мені, щоб я не забула зробити, що мати веліли. 2) Вспоминать, вспомнить, припоминать, припомнить. Не нагадаю цієї пісні.
Начеркати, -ка́ю, -єш, гл. Набросать (о литературномъ произведеніи). От брат його Чванько слабкий уже на се: що начеркав, то так в дрюкарню і несе.
Невмивака, -ки, ж. Неумытый. Замурзаний грязею невмивака.
Очиншуватися, -шуюся, -єшся, гл. Поселиться на чьей либо землѣ на чиншевомъ правѣ. Очиншувались — тепер день і ніч кленуть свій дурний розум.
Різьбярство, -ва, с. Искусство рѣзчика.
Спосудити Cм. спосужати.
Хрипнути, -ну, -неш, гл. Дѣлаться хриплымъ. Голос хрипне.
Чорнозілля, -ля, с. Родъ растенія.
Штукарити, -рю, -риш, гл. Шутить, забавно проказить.