Амбі́ція, -ції, ж. Амбиція, тщеславіе.
Докі́нчувати, -чую, -єш, сов. в. докінчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Оканчивать, окончить.
Дошку́лити Cм. дошкуляти.
Забі́лювати, -люю, -єш, забіля́ти, -ля́ю, -єш, забіли́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Забѣливать, забѣлить. 2) Подбѣливать, подбѣлить, приправлять, приправить молокомъ или сметаной кушанье.
Згріба́тися, -ба́юся, -єшся, сов. в. згребти́ся, -бу́ся, -бе́шся, гл. 1) Быть сгребаемымъ, сгребаться, сгрестися. Чоловікові коситься легко, утроє само ляга, само і згрібається, само і в'яжеться. 2) Быть въ силахъ грести. Бач, який вітер, як грає Дніпро, — тепер не згребешся.
Йти, йтися. Cм. іти, ітися
Ма́гура, -ри, ж. Высокая гора.
Потерпати, -па́ю, -єш, гл.
1) Терпнуть. Ой як іде з коршми, то й викрикає, а на мені тіло та потерпає.
2) Бояться, дрожать. Всі жиди в страху, кождий потерпає. Я потерпаю за свою дитину: саму покинула, а воно мале. Ми тут потерпаєм за його, бо ще повіситься. Злодій їден за другого потерпає.
Саблук, -ка, м. саблука, -ки, ж. Сортъ яблокъ.
Увірятися, -ряюся, -єшся, сов. в. увіритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Надоѣдать, надоѣсть, опротивѣть. А! вже він мені ввірився. Не ввірився ще йому світ. Чи вже ж тобі катерга турецька не ввірилася? 2) Довѣряться, довѣриться. З паном не дружи, жінці не ввіряйся, а чужих гостей не приймай.