Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гнідити, -джу, -диш, гл. = гнітити 4. Галиц.
Громаді́лка, -ки, ж. Конныя грабли.
Дідуга́, -ги́, дідуга́н, -на, м. Ув. отъ дід. Ой ти — старий дідуга, ізігнувся як дуга. Н. п. Старий уже був дуже дідуган той Грива. К. Орися. (ЗОЮР. II. 201). Зустрічає по дорозі діда. Такий сивий дідуган, а борода зовсім біла аж до пояса. Рудч. Ск. II. 79.
Задзюрча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Зажурчать. Тане сніг, задзюрчали по улицях струмочки. МВ. І. 28.
Осоромитися, -млюся, -мишся, гл. Осрамиться.
Постригати, -га́ю, -єш, сов. в. постри́гти, -жу́, -же́ш, гл. 1) Стричь, остричь. Як її одягали, як постригали по хлоп'ячі, вона не пручалась. Кв. 2) Постригать, постричь (въ монахи). постригти в брехуни́ = пошити в брехуни. Шевч. О. 1861. X. 9.
Поцюркотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Потечь, журча.
Пшенишник, -ка, м. Бѣлый, пшеничный хлѣбъ. Пшенишники доведуть, що і хліба не дадуть.
Хап! меж. Хвать! Вовк призостався — хап гуску, та й із'їв. Чуб. І. 167. Що лап, то хап. Н. Вол. у.
Хатяний, хатєний, -а, -е. Относящійся къ хатѣ. Шух. І. 89.