Відказувати, -зую, -єш, сов. в. відказати, -жу, -жеш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Як Христа дочитаються, то не одказуючи йому: «воистину воскресе», побажай чого: так і станеться. Ішов козак дорогою: «помагай-бі, женче!» Вона ж йому відказала! «Здоров бувай, серце.» 2) Оставлять, оставить въ наслѣдство, завѣщать.
Карбуляти, -ля́ю, -єш и карбуча́ти, -ча́ю, -єш, гл. = кабутати.
Листо́вне, листовно, нар. Письменно, письмомъ.
Непривітний, -а́, -е́ Непривѣтливый.
Обзирати, -ра́ю, -єш, гл. Осматривать. Вони обзирають її з усіх боків.
Позалітісь нар. = позаторік.
Пустопашний, -а, -е. . — худо́ба Скотъ, не употребляющійся въ работу.
Роскоситися, -шуся, -сишся, гл. Увлечься косьбой. Тілько що роскосилися добре, а. тут дощ.
Скудлачити, -чу, -чиш, гл. Взъерошить.
Тетюха, -хи, ж. Лихорадка, febris. Най тя бере зла тетюха, таки будеш коротюха.