Вужака, -ки, м. Ужъ, большой ужъ.
Говіти, -ві́ю, -єш, гл. Говѣть. Говів, Богу невимовно. Коли ви будете говіть? — Тоді, як хліба не стане.
Дозімува́ти, -му́ю, -єш, гл. 1) Дозимовать, дожить зиму. 2) Докормить до конца зимы скотъ. Шкапина здихає і нічим дозімувати, — позичте хоч в'язку сіна.
Мандрі́вочка, -ки, ж. Ум. отъ мандрівка.
Обіп'ясти, -ся. Cм. обпинати, -ся.
Переливки, -вок, ж. мн. Употребл. съ отрицаніемъ въ значеніи: не шутки, не пустяки. Наші бачать, що не переливки, страшно! От царівна бачить, що не переливки, кличе до себе своїх князів.
Позалітати, -та́ємо, -єте, гл. Залетѣть (о многихъ).
Понайбільше нар. По большей части.
Потакувати, -кую, -єш, гл. Поддакивать. Мовчи та потакуй. Я потакую за ним; а він і росказав мені усе. Люде потакують за ним.
Царство, -ва, с.
1) Царство. Царевич осідлав свого коня, сів з нею і поїхав у своє царство.
2) Спасете, блаженство, небесное царство. Въ этомъ значеніи, также съ прилаг.: бо́же, небесне царство. Помершим царство, а нам на здоров'я. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє. Царство небесне їм! (пожеланіе умершимъ). Я такого був пана, що царство небесне та й годі.
3) Титулъ: Величество. Царь.... давай йому загадки загадувать; а цей і каже: «Ніт, підождіть трохи, ваше царство: ви загадуєте загадки, треба й вам загадати». Ум. царствечко. Я твоє царствечко да коником витопчу.