Белькотіти, -чу, -чеш, гл. = белькотати. Засідатель обмахується та белькотить.
Боросква, -ви, ж. Абрикосъ.
Добро́дій, -дія, м. 1) Благодѣтель. Писало і нікому, ані своєму добродієві, не показувало. Т. Шевченко — наш перший добродій народній. 2) сударь (титулъ) Правда, правда, добродію мій любий. Кланяюсь, прошу: не остаєте ласкою вашою, добродію, і моїх синів. 3) Господинъ (извѣстное лицо). Добродій N написав нову повість. 4) Шано́вний добро́дію! Високопова́жний добро́дію! Милостивый государь! Ум. Добро́дієчко. А де ж він, добродієчку?
Зани́зування, -ня, с. Способъ вышиванья, при которомъ нитка продѣвается сквозь полотно постоянно въ одномъ направленіи и узоръ получается съ обѣихъ сторонъ ткани.
Ласний, -а, -е. Лакомый, вкусный. На ласний кусок найдеться куток.
Мере́ндати и мерендзати, -джу, -джиш, гл. Пережевывать, отрыгать жвачку. Віл мерендже.
Нароби́ти, -ся. Cм. наробляти, -ся.
Невістний, -а, -е. Неизвѣстный. Він слухав і одмовляв, наче б так про кого говорилося невістного, невідомого.
Незвичайний, -а, -е. 1) Необыкновенный, необычайный, необычный. Якась незвичайна сміливість і духова міць. Тільки вип'є що незвичайне — то й знову хвороба.
2) Невѣжливый, неприличный. А за рід їх хто тут скаже незвичайне слово?
Туроса, -си, ж. Шумъ? молва? слухъ? Не клопочись і не роби туроси. От уже й пустила туросу.