Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ворчати, -чу, -чиш, гл. Ворчать. Коли зять стане ворчати, за двері хватайся. Ном. Хоч не лає, дак ворчить. Г. Барв. 319.
Деклямува́ти, -му́ю, -му́єш, гл. Декламировать.
Меля́са, -си, ж. Свекловичная патока.
Підбіратися, -ра́юся, -єшся, сов. в. підібра́тися, -беруся, -ре́шся, гл. 1) Подбираться, подобраться, подкрасться. Підбірається під хатнє віконце. МВ. І. 111. 2) Поддѣлываться, поддѣлаться. Ольга й Катерина швидко вивчили і співали її (пісню)... підбіраючись під Палажчин спів. Левиц. Пов. 252.
Підштрикнути Cм. підштрикувати.
Порозбужувати, -жую, -єш, гл. = порозбужати.
Постоянний, -а, -е. = постояльний. Заїхали на постоянный двір. Драг. 174.
Промивати, -ва́ю, -єш, сов. в. промити, -мию, -єш, гл. Промывать, промыть. Тече річка невеличка, промивав піски. О. 1862. І. 49. Возьми води керничної, промий чорні очі. Чуб. V. 996.
Стеблистий, -а, -е. Съ большимъ стеблемъ. Грин. III. 82. Широке поле, жито густеє, коренистеє, стеблистеє. Чуб. III. 365.
Тупити, -плю́, -пиш, гл. Притуплять, тупить. Нащо ти ножа тупиш?