Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Білет, -та, м. = билет. 1) Білети продаватимуться... у театрі. О. 1862. ІІІ. 73. 2) О. 1862. IX. 111. 3) Схотів розмінять білет. О. 1861. X. 146.
Відкудовчити, -чу, -чиш, гл. Поколотить. Опісля насилу люде виволокли з кімнати, так він його відкудовчив.
Дей меж. = Дій. Гай, гай! ой дей же його кату! Еол, насупившись, сказав. Котл. Ен. І. 8.
Заги́джувати, -джую, -єш, сов. в. заги́дити, -джу, -диш, гл. Запакощивать, запакостить.
Збагнітува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Втоптать въ грязь; испортить; обезчестить. Збагнітував мою велику славу, ізняв з мене вінець мій осіянний. К. Іов. 41. Нащо я його надіну, щоб збагнітувати одразу? Ну що ж з того, що ми збагнітуємо чоловіка? Ну, завдамо його в Сібір, ну, збагнітуємо його, а потім плати за його подушне, а жінка, діти... Лебед. у.
Нехтування, -ня, с. 1) Незаботливость о сохраненіи чего. 2) Пренебрежете.
Омпно нар. Досадно. Мені омпно. Вх. ЗН. 43.
Оперечитися, -чуся, -чишся, гл. Упираться, противиться. Старшина кликав його у волость, а він оперечивсь, не хотів іти, так ми його взяли та й повели. Новомоск. у.
Попід'їжджати, -джаємо, -єте, гл. = попід'їзди́ти.
Посинілий, -а, -е. Посинѣвшій. Посинілі руки. Мир. Пов. І. 158 б.