Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безувірний, -а, -е. 1) Невѣрный, басурманскій. Оддав його в ярмо поганцям безувірним. К. Псал. 247. 2) Злой, безсердечный. Cм. бузувірний.
Верлань, -ня, м. Крикунъ. Горлань, верлань, кулачник страшний. Котл. Ен. V. 66.
Виметний, -а, -е. Исключенный, избавленный, изъятый. Та тут, як правду казати, нема й однієї хати виметної од корости. Переясл. у. Злодіїв зловили, а Костянтин зостався виметний. Прилук. у.
Загнізди́тися, -джу́ся, -ди́шся, гл. Сдѣлать себѣ гнѣздо. Татари..... степові орлята, що загніздились по-над морем Чорним. К. МБ. XI. 154.
Зазли́ти, -злю́, -ли́ш, гл. Очень разсердить, озлобить. Зазлив батька. Н. Вол. у.
Квакун, -на́, м. = квак.  
Масльо́ни, -льо́н, ж. мн. = сластьо́ни.
Потовчи, -чу, -че́ш, гл. = потовкти. Желех.
Углибати, -ба́ю, -єш, гл. Погружаться въ глубину. Легш їй було у безодню углибати неуважно, ніж на кручі висіти. МВ. (О. 1862. І. 98).
Уплав нар. = уплинь. Уплав за водою. Чуб. V. 569.