Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Латинь, -ни, ж. = латина.
Мана́, -ни, ж. Призракъ, обольщеніе, иллюзія. Се не мана — перед очами твоїми, матінка твоя. Греб. 342. ману пускати, напускати. Морочить, дурачить, отводить глаза. Еней пустив на нас ману. Котл. Ен. І. 16. Пускають між народ ману. Греб. 328. Хвалиться: хазяйка добра людина, а про те — Бог його знає! Може таку ману пуска. Мир. Пов. II. 89.
Позатикати, -ка́ю, -єш, гл. 1) Заткнуть (во множествѣ). Уші наче позатикані. Сим. 235. 2) Воткнуть, водрузить (во множествѣ). Позатикав прапорі. К. ЦН. 309.
Полигати, -га́ю, -єш, гл. Поглотать, поѣсть съ жадностью.
Полудній, -я, -є. Полдневный. У неділю у полудню годину сам Филоненко виступає. Макс.
Поножі, -жей, мн. Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. Шух. І. 255, 256. МУЕ. III. 24.
Потрюхикати, -каю, -єш, гл. Потрусить мелкимъ шагомъ? От потрюхикав собі віл помалу. Чуб. II. 154.
Ставма нар. Стоймя. Ставма можна шахву винести. Черк. у.
Увергати, -гаю, -єш, гл. Вбрасывать.
Умерлий, -а, -е. Умершій. Поможе, як умерлому кадило. Ном. № 5668. Горить, як за умерлого душу. Ном. № 14046.