Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

суріпиця

Суріпиця, -ці, ж. Раст. Brassica Napus L. ЗЮЗО. І. 114.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 231.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СУРІПИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СУРІПИЦЯ"
Батожисько, -ка, с. = батожильно. Вх. Лем. 390.
Вередуха, -хи, ж. = вередійка. Уман. II. 8. Ум. вередушка. Аф. 313.
Вірненько, вірнесенько, нар. Ум. отъ вірно.
Двора́нство и пр. = Дворянство и пр.
Нириця, -ці, ж. Рана, послѣ того, какъ прорветь нарывъ.
Проголосити, -шу́, -сиш, гл. Проплакать. Проголосила ввесь день.
Снувавник, -ка, м. Дощечка или деревянная ложка съ двумя дырами, сквозь которыя проходять нитки основы — употребл. при снованіи основы. Шух. І. 150.
Терночок, -чка, м. Ум. отъ терен.
Тип, -пу, м. 1) Типъ. Виковувався з українки самостійний історичний тип. Морд. Пл. 93. 2) Печатаніе, изданіе. Заздалегідне словце до другого типу («Досвіток» Куліша, 1876).
Шльонск, -ку, м. Силезія.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СУРІПИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.