Вироюватися, -роююся, -єшся, сов. в. вироїтися, -роюся, -їшся, гл. 1) Отроиться (о пчелахъ), вылетать, вылетѣть роемъ. Рій вироївся. 2) Высыпать, высыпать, выходить, выйти толпой (о людяхъ). Люде вироїлися з церкви. Люде за їми купами вироювалися. 3) Возникать, возникнуть. Відсіля ж то й вироїлась приказка. 4) безл. Вообразиться. Тільки що задрімав, таке вироїлось, що аж страшно стало.
Замертві́ти, -ві́ю, -єш, гл. Замереть, обмереть (отъ испуга и пр.). Як глянув, а вона лежить в крові, — я так і замертвів.
Запетлюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. 1) Завязать петлей, затянуть петлей; связать. 2) переносно: лишить свободы, забрать въ руки. А шо, запетльовано тебе?
Коритися, -рю́ся, -ришся, гл.
1) Подчиняться, покоряться. Того не роби, рибочко, а корись твоєму батькові. Бачить, що корюся, та ще й гірш мене зневажає, а далі й бити вже порвались.
2) Повиноваться. Біси коряться нам в ім'я Твоє.
Куш! или а куш!, меж. Крикъ, которымъ гонять овецъ.
Лове́цький, -а, -е. Охотничій, ловецкій. За лаштунками чутно ловецькі роги. Сплітають сіть ловецькую на нас.
Панва 1, -ви, ж.
1) Сковорода.
2) Солеваренная сковорода.
Погребний, -а, -е. Погребальный, похоронный. Погребна одправа.
Рипа, -пи, ж.
1) Промоина, рытвина. Ананьев. у.
2) Высокій обрывистый берегъ, обрывъ. Ум. рипка.
Умислити Cм. умишляти.
