Валування, -ня, с. Лай многихъ собакъ. Собаки де-где не спали. Як проходили хлопці темними вулицями. — позаду їх піднімалося неприязне валування.
Вернисонце, -ця, с. раст. Lupinus caeruleus.
Завагітні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Забеременѣть. От вона вже як завагітніла, що от-от родини будуть...
Запри́ндитися, -джуся, -дишся, гл. Заприхотничать.
Натикати I, -ка́ю, -єш, сов. в. наткати, -тчу, -тче́ш, гл.
1) Только въ с. в.: наткать извѣстное количество.
2) Ткацкимъ способомъ дѣлать, сдѣлать узоры на ткани. Натикати квітки.
Поїздонько, -ка, м. Ум. отъ поїзд.
Розмай, -маю, м. Основное значеніе: что-либо развѣвающееся, поэтому розмай — эпитетъ лѣса: Ой гаю мій, гаю, великий розмаю, як я впущу голубочку, вже ж і не спіймаю. Также тотъ, который развѣваетъ, разбрасываетъ въ стороны; поэтому въ свадебной пѣснѣ брать невѣсты, расплетающій ей косу, называется: розмай-коса. Ой глянь, дівчино, крізь колач, карими очима та й заплач, бо іде твій розмай-коса, загуби-краса. розмай, розмай-зілля — растеніе, о которомъ поется въ пѣсняхъ, повидимому то-же, что и тирлич (когда его варять, то это заставляетъ милаго прилетѣть), а быть можетъ ото и не имя опредѣленнаго растенія, а названіе волшебнаго зелья, имѣющаго извѣстную чудодѣйственную силу. Біжи, дівко, до гаю, шукай корінь розмаю. Ще до гаю не дійшла, розмай-зіллячко знайшла... «Кипи, кипи, корінець, поки прийде молодець!» Ще корінець не вкипів, вже молодець прилетів.
Руштунок, -нка, м. = риштунок.
Стусень, -сня, м. Пинокъ, толчекъ. Дав стусня, аж перекинувсь.
Штемп, -пу, м. Клеймо.