Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Декре́т, -ту, м. Приговоръ, рѣшеніе. Ирод. Ирод теє чує, дає декрет і подписує: «нехай ся дитина згине». Чуб. ІІІ. 374.
Дока́зчик, -ка, м. Уличитель. Хоть його і під суд оддадуть, та як доказчиків нема, то так він і надіється, що йому все так і минеться. Кв.
Дрімни́виці, -виць, ж. мн. = дрімливиці. Мил. 34.
Кручати, -чу́, -чи́ш, гл. Хрюкать. Вх. Лем. 428.
Померлий, -а, -е. Умершій. Царство небесне померлим душам.
Пооблатувати, -тую, -єш, гл. То-же, что и облатати, но во множествѣ. П'ятеро дітей та все хлопці, усе на їх так і горить. Треба ж їх пооблатувати. Богодух. у.
Ротяка, -ки, м. Ув. отъ рот.
Свідчити, -чу, -чиш, гл. Свидѣтельствовать, показывать, давать показаніе. Московка свідчила, що він був там тоді; як батька били. Канев. у. Недоїдки свідчили, що тут були люде. Св. Л. 223. Йшла фальшивим свідком свідчити. Гол. IV. 543. Святеє писаніе свідчить-висвідчає. АД. І. 185.
Тюрю меж., выраж. стукъ экипажа при ѣздѣ. Я з своїм дідом коли схочу то поїду: чи пізненько, чи раненько — тюрю, тюрю помаленьку. Чуб. IV. 493.
Тягельце, -ця, с. Ум. отъ тягло.