Автенти́чний, -а, -е. Достовѣрный, подлинный. Що більш довідуватимемось про неї, (старовину українську) з аутентичних джерел, то все виразніш стоятиме вона перед очима нашого духа.
Дзюба́к, -ка́, м. = I. Дзюб.
Надко́шувати, -шую, -єш, сов. в. надкоси́ти, -кошу́, -сиш, гл. Надкашивать, надкосить.
Підсапувати, -пую, -єш, гл. Окучить (растеніе). Ой в городі бузина, — треба підсапати.
Подознаватися, -наємо́ся, -єте́ся, гл. Дознаться (о многихъ).
Поперекришувати, -шую, -єш, гл. Нашинковать, накрошить мельче. Треба капусту дрібніше поперекришувати.
Розлютуватися I, -ту́юся, -єшся, гл. Разозлиться. Як розлютується пані, як накинеться на неї.
Смик I, -ку, м.
1) Смычокъ. Грай, музико, бо ти звик, дери лика, роби смик.
2) ? Гладкий, як смик.
3) ? Летіли индики, а в три смики.
4) мн. Двѣ вертикальныя пластинки, которыя неподвижно соединяютъ верхнюю и нижнюю части ярма.
5) ба́бин смик. Названіе парня, который ради состояніи женится на старой женщинѣ.
Хранити, -ню́, -ни́ш, гл. Хранить. Скажене, хрань Боже, лише сліпе заразливе. Ну, щастя ваше! це вас Бог хранув.
Чи с. Ли, или, развѣ. Чи може сліпий сліпого водити? Чи гріх, чи два, а вже не видержу. Як де зробить чорногуз гніздо на хаті, чи у дворі, то та хата щаслива. Та чи то ж повірять? Чи вже б то пожаліли? Може до того чи й доживемо. чи так, то й так. Ну, пусть будетъ и такъ. чи що. Что-ли. Що він там чортів сліпить, чи що?