Війт, -та, м.
1) Въ старой Украинѣ глава городского общества и предсѣдатель коллегіи судей въ старомъ украинскомъ городскомъ судѣ. Молодець же нашого міщанського роду, син нашого війта. Чия справа? — Війтова. — А хто судить? — Війт.
2) Сельскій староста, сельскій старшина. Вже наш війт не буде більше ходити під вікнами та ззивати людей на панщину. Тут десяцькі, соцькі, війти до мене пристали, що я з другого повіту, а паперу в мене нема.
Загнива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. загинати́ся и загни́тися, -ни́шся, -є́шся, гл. Загниваться, загниться. Стояча вода найчастіше зострічається в болоті; тут то загниваються останки ціх тварів.
Замгну́ти, -гну́, -не́ш, гл. Вздремнуть, задремать. «Ну лишень, жінко, я трошки заміну, а ти мені піськай». Ліг ото собі й заснув. Чи спали люде, чи ні, а наш крамарь як що замінує, то й гаразд.
Згірший, -а, -е. Худшій. Не так добра, не так добра, як згіршого лиха.
Леґе́йда, -ди, м. 1) = леґарь 2. 2) Неповоротливый человѣкъ, увалень.
Обашпорити, -рю, -риш, гл. Нащупать, отыскать.
Повідрубувати, -бую, -єш, гл. Отрубить (во множествѣ). Пообрубувала вши своїм дівчатам голови.
Пробідувати, -ду́ю, -єш, гл. Пробѣдствовать нѣкоторое время.
Ряндярь, -ря, м. Ветошникъ.
Шиголля, -ля, с. Тонкія вѣтви, молодые побѣги.