Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Богобоящий, -а, -е. = Богобійний. Які люде стали не богобоящі: у великий піст п'ють. Лебед. у. Буде зверху хороше убрання, а душа буде негарна, не богобояща. О. 1862. VIII. 29.
Згодли́вий, -а, -е. = згідливий.
Колішенний, -а, -е. (О волахъ). колішенні воли́. Первая пара воловъ въ плугѣ, идущая возлѣ колесъ. Запріг він п'ять, — нема шостого колішенного, борознього. Рудч. Ск. І. 182.
Кре́ля, -лі, ж. Большая льдина. Вx. Зн. 29.
Літа́ння, -ня, с. Летаніе. Ой гиля, сизі голубоньки, на високе літання. Мет. Повчу я молодих орлят літання. К. МБ. XI. 146. Ум. літаннячко.
Научати, -ча́ю, -єш, гл. = навчати. Я не буду научати, будем чарувати. Чуб. V. 93.
Обрідчастий, -а, -е. = обрідкуватий. Оця пшениця густа та хороша, а ця обрідчаста. Кобел. у.
Присолоджувати, -джую, -єш, сов. в. присолоди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. 1) Подслащивать, подсластить. 2) Привлекать, привлечь на свою сторону. Чимсь присолодила вона його. Н. Вол. у. 3)язика. Ябедничать, наябедничать. Св. Л. 223. Чи не ти язика присолодив? Та він і руками й ногами відхристюється. Не дух же святий навіває інспектора! От ми і зговорились докопатись до донощика. Св. Л. 221.
Тулити, -лю, -лиш, гл. 1) Прижимать, прикладывать, прилагать. Кожну сорочку тулила вона до лиця, до сухих безслізних очей. Левиц. І. 37. Тулила, неначе ненька свою дитину до грудей. Стор. МПр. 16. Подобалось душі вашій кріпацтво, так ви його і до християнства тулите. О. 1862. VI. Кост. 12. 2) Складывать, сжимать, свертывать. Книші тулить. Сим. 201.
Шляховий, -а, -е. Дорожный. Мнж. 152. Грин. II. 37.