Витарувати, -рую, -єш, гл. Вывѣсить (неправильные вѣсы). Витарувати терези.
Витребенькуватий, -а, -е. Прихотливый, капризный.
Кивати, -ва́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] кивнути, -вну́, -неш, гл. 1) Кивать. Хоч поміра, а таки пальцем кива. Кива головою, наче кобила в спасівку. Не кивай на мене чорними бровами. 2) Махать. Кивнув на чуру і чура сів коло його. кивати дзвонами. Звонить. За шинкаром молоденьким дзвонами кивають, а шинкарку Явдосеньку кіньми ростягають. кивати п'ятами. Шляться, шататься. П'ятами киває, бо діла не має.
Ло́мки, ло́мок, ж. мн. ло́мки льодові. Мѣсто, гдѣ бьютъ ледъ. Почали жолніре... людей серед зіми по ломках льодових у плуг запрягати.
Нюхнути, -хну, -не́ш, гл. Однокр. в. отъ ню́хати. Тільки що нюхнув — та ачхи!
Пересвідчувати, -чую, -єш, сов. в. пересвідчити, -чу, -чиш, гл. Убѣждать, убѣдить фактами.
Побожитися, -жу́ся, -жишся, гл. Побожиться. Побожився, що поховає труп його.
Удозвіль нар. Вдоволь. У мене воли удозвіль наїдяться.
Флот, -ту, м. Флотъ. І флот його з гармат розбили й потопили.
Чайник, -ка, м. Чайникъ. Наливала вона чай, згинаючи свою білу руку, держачи чайник трьома пальцями. Ум. чайничо́к.